У багатьох популярних туристичних країнах готівка досі залишається основним способом розрахунку. Через комісії банкоматів та невигідний курс конвертації мандрівники можуть втратити чималі суми.
Про це пише Daily Mail.
Експерти нагадують, що однією з головних пасток для туристів залишається динамічна конвертація валюти (DCC). Коли банкомат пропонує провести операцію у валюті вашої країни, найчастіше застосовується менш вигідний курс обміну.
Керівниця відділу цифрових технологій та взаємодії в Eurochange Лора Еванс-Фіск радить брати із собою трохи більше готівки, ніж планувалося витратити. За її словами, іноземні банкомати часто стягують додаткові комісії та пропонують невигідні курси обміну.
Попри статус найбільшої економіки Європи, Німеччина залишається прихильницею готівкових розрахунків. Близько 58% усіх платежів тут досі здійснюються паперовими грошима через історичну недовіру до фінансових установ. Туристам рекомендують завжди мати при собі щонайменше 100 євро.
В Албанії без місцевого лека також складно обійтися, особливо за межами Тирани та Вльори. Безконтактна оплата має обмеження у 2000 ALL, а за кожне зняття коштів через банкомат доведеться заплатити комісію до 800 ALL.
Марокко та Туніс мають закриті валюти. Марокканський дирхам і туніський динар неможливо купити або обміняти за межами цих держав, тому туристам доводиться вирішувати валютні питання вже після прибуття.
У Марокко майже 90% покупок оплачують готівкою. Банкомати часто залишаються без грошей у вечірній час, а ліміт на зняття становить близько 2000 дирхамів.
У Тунісі готівка потрібна навіть на автозаправках. Для зняття коштів туристам радять користуватися лише банкоматами офіційних банків, щоб уникнути шахрайських схем.
Ще складніша ситуація в Алжирі. Тут на кожні 100 тисяч жителів припадає лише 12 банкоматів, а міжнародні платіжні картки нерідко не приймаються. Крім того, офіційний курс в автоматах приблизно на 30% нижчий за курс на неофіційному ринку.
Єгипет також залишається країною готівкових розрахунків. Менше 3% населення користуються кредитними картками, тому єгипетські фунти знадобляться практично всюди — від таксі до сувенірних крамниць.
У Камбоджі місцеві жителі рідко користуються безготівковими платежами. Банкомати у туристичних районах видають долари США та рієлі, однак комісія за одну операцію може становити від 3 до 6,60 фунта стерлінгів.
У В’єтнамі мандрівники також залежать від готівки. Ліміти на зняття коштів тут зазвичай не перевищують еквівалент 60–90 фунтів стерлінгів на день, через що доводиться частіше користуватися банкоматами та сплачувати додаткові збори.
В Індії, за словами Лори Еванс-Фіск, попит на готівку залишається високим. Після скорочення лімітів на зняття до 388 фунтів стерлінгів на день туристи нерідко проводять кілька операцій поспіль, витрачаючи додаткові кошти на комісії.
У великих містах Йорданії картки приймають без проблем, однак у пустельних районах і невеликих населених пунктах без місцевого динара не обійтися. Банкомати часто дозволяють зняти не більше 250 JOD за одну операцію, а комісія для власників іноземних карток може досягати 5 JOD.
Експерти радять заздалегідь купувати необхідну валюту перед поїздкою або користуватися спеціальними передплаченими картками для мандрівників, які пропонують вигідніші умови конвертації.