У зоні Кларіон-Кліппертон на дні Тихого океану лежать мільярди поліметалевих конкрецій, які містять кобальт, марганець, нікель та мідь. Цих запасів може бути більше, ніж у всіх відомих наземних родовищах, але їхній видобуток загрожує унікальній екосистемі.
Про це пише Space Daily.
Зона Кларіон-Кліппертон займає близько 6 млн квадратних кілометрів між Мексикою та Гаваями. Її середня глибина становить приблизно 5000 метрів.
На морському дні тут розташовані поліметалеві конкреції — темні округлі утворення розміром з яблуко або невелику картоплину. Вони формувалися мільйони років навколо мушель, кісток або частинок осаду.
Швидкість їхнього росту становить лише кілька міліметрів за мільйон років. За оцінками вчених, вік окремих конкрецій сягає від 2 до 10 млн років.
Особливу цінність цим утворенням надає склад. Кожна конкреція містить приблизно 25-30% марганцю, 1-2% нікелю, 1-2% міді та до 0,3% кобальту.
За оцінкою Геологічної служби США, запаси металів у зоні Кларіон-Кліппертон перевищують усі відомі наземні резерви кобальту та марганцю разом узяті.
Саме ці метали необхідні для виробництва акумуляторів електромобілів, смартфонів, систем накопичення енергії, сонячних електростанцій та вітрових турбін.
Наразі близько 70% світового кобальту надходить із Демократичної Республіки Конго. Приблизно 60% нікелю постачає Індонезія, а близько 90% потужностей із переробки кобальту та нікелю зосереджені в Китаї.
Саме тому гірничодобувні компанії розглядають океанічні конкреції як альтернативне джерело стратегічної сировини. Проте науковці попереджають про серйозні ризики.
Дослідження Музею природної історії в Лондоні, опубліковане у 2023 році, виявило в зоні Кларіон-Кліппертон близько 5578 видів тварин. При цьому лише 436 із них були офіційно описані наукою.
Понад 5 тисяч видів виявилися невідомими для біологів. Дослідники вважають, що це лише невелика частина реального біорізноманіття регіону.
У травні 2025 року вчені повідомили про відкриття двох нових видів морських зірок. А вже у березні 2026 року дослідники знайшли 24 нові види глибоководних ракоподібних та навіть нову надродину Mirabestiidae.
Серед мешканців цієї екосистеми є губки, морські анемони, морські огірки, офіури, амфіподи та безліч мікроорганізмів. Для багатьох із них самі конкреції є єдиною твердою поверхнею для життя на мулистому океанічному дні.
Побоювання науковців підтверджують результати експерименту DISCOL, який розпочали ще у 1989 році. Тоді дослідники спеціально порушили ділянку морського дна площею 11 квадратних кілометрів для моделювання наслідків майбутнього видобутку.
Через 26 років після експерименту більшість видів мегафауни так і не відновилася. Сліди втручання залишалися добре помітними навіть через понад чверть століття.
Інше дослідження показало, що мікробні спільноти у пошкодженій зоні також відновилися лише частково. За прогнозами вчених, повне відновлення може тривати близько 50 років.
Науковці наголошують, що поліметалеві конкреції можуть допомогти забезпечити світ критично важливими металами для енергетичного переходу. Водночас їхній видобуток може завдати шкоди екосистемі, яку людство лише починає вивчати.
