У мальовничому національному парку Пік-Дістрікт, під товщею водосховища Ледібауер, спочиває історія, яку поглинула вода понад 80 років тому. Селище Дервент було свідомо затоплене у 1940-х роках, проте під час сильної засухи воно немов «оживає», оголюючи руїни колишнього життя, — пише Експерт
з посиланням на Mirror.
Сьогодні туристи, що приїздять помилуватися водною гладдю, часто навіть не здогадуються, що під їхніми ногами лежать залишки цілої громади, яка колись була серцем цієї долини.
Ціна індустріалізації: як зник Дервент
Причиною знищення селища стала гостра потреба промислових центрів регіону Іст-Мідлендс у воді під час Другої світової війни. Уряд прийняв стратегічне рішення створити гігантське водосховище, що автоматично поставило хрест на існуванні Дервента та сусіднього села Ашоптон.
Процес зникнення долини відбувався поступово:
- Переселення: Місцевих фермерів та мешканців змусили залишити свої столітні домівки.
- Останнє прощання: 17 березня 1943 року в сільській церкві відбулося фінальне богослужіння, після чого будівлю підготували до затоплення.
- Поглинання водою: До 1945 року долина була повністю заповнена водою, і лише п’ять оригінальних споруд (зокрема кілька ферм та сільський клуб) залишилися над рівнем новоутвореного озера.
Коли минуле виходить на поверхню
Дервент став відомим завдяки рідкісному явищу: у періоди екстремальної спеки рівень води у водосховищі Ледібауер падає настільки низько, що залишки будівель знову стають видимими.
Вперше це вразило Британію у 1976 році, коли через посуху з води проступили контури затопленого селища. Останній такий масштабний випадок стався у 2018 році — тоді тисячі людей з’їхалися до Пік-Дістрікту, щоб на власні очі побачити вулиці та фундаменти будинків, які десятиліттями були приховані від людського ока.
«Це виглядає як кадри з фільму про кінець світу або таємничу Атлантиду — стіни, вкриті мулом, які пам’ятають голоси людей», — діляться враженнями відвідувачі.
Пам’ять про затоплену долину
Для багатьох Дервент залишається символом самопожертви заради прогресу. Хоча селище фізично зникло з мап, воно продовжує існувати в пам’яті нащадків переселенців та у вигляді загадкових руїн, що чекають на чергове спекотне літо, аби знову нагадати про себе.