Державна іпотека, яка мала стати порятунком для тисяч українських родин, у 2026 році перетворюється на закритий клуб для обраних. Попри гучні декларації про доступність, реальні умови банків та жорсткі обмеження Кабміну залишають «за бортом» більшість потенційних покупців.
Про те, чому омріяні квадратні метри стають дедалі недосяжнішими, повідомляє Експерт з посиланням на аналітику 24 Каналу.
Розрив між папером і реальністю
Головна пастка програми «єОселя» сьогодні — це невідповідність державних лімітів ринковим цінам. У Києві та інших мільйонниках вартість якісного житла давно перетнула позначку в 1450 доларів за квадратний метр. Проте програма встановлює граничні ціни, які просто не дозволяють придбати сучасну квартиру в нормальному районі. Покупець стикається з абсурдом: доходи дозволяють платити кредит, але знайти житло під умови держпрограми майже неможливо.
Оглядачка ринку Вікторія Берещак наголошує, що банки, страхуючи власні ризики, вимагають від людей перший внесок у розмірі 25–30%. Це значно більше за номінальні показники, про які звітують чиновники. Для молодої сім’ї зібрати таку суму одним платежем часто стає нездійсненним завданням, що робить іпотеку точковим, а не системним явищем.
Квадратні метри проти комфорту
Ще одним каменем спотикання стали обмеження по площі. Нинішні нормативи «єОселі» часто не враховують потреби родин із дітьми, яким необхідні 65–80 квадратних метрів для нормального життя. Крім того, державна програма вперто ігнорує реалії первинного ринку: іпотека покриває лише «голі стіни».
Голова Української асоціації девелоперів Євген Фаворов зауважує, що ремонт у новобудові додає до вартості ще 12–16 тисяч гривень за метр. Це додаткові 10–20% витрат, які позичальник має викласти з власної кишені одразу. Без урахування цих витрат у тілі кредиту іпотека на первинному ринку залишається фінансовою пасткою для багатьох українців.
Рецепт виживання іпотеки
Щоб програма дійсно запрацювала, експерти вимагають радикальних змін. По-перше, необхідно переглянути цінові ліміти щонайменше на третину, щоб вони наздогнали реальну ринкову вартість. По-друге, реальний перший внесок має бути знижений до 15–20% завдяки державним гарантіям, які б покривали ризики банків замість простого громадянина.
Лише за умови збільшення фінансування та гнучкості в питаннях площі житла «єОселя» зможе стати реальним драйвером економіки. Поки що програма працює як формальний інструмент, який гарно виглядає у звітах, але не вирішує житлову кризу в країні, де війна та висока собівартість будівництва диктують свої жорсткі правила.