Ідея про те, що кожен двохсотий чоловік у світі є нащадком Чингісхан, роками кочувала з наукових публікацій у популярні блоги. Однак нове геномне дослідження ставить під сумнів ці оцінки і суттєво зменшує ймовірну кількість спадкоємців монгольського завойовника.
Через те що місце поховання Чингісхана та його найближчих родичів невідоме, команда вчених під керівництвом антрополога Айкена Аскапулі з Університету Вісконсин-Медісон проаналізувала ДНК чоловічих решток з мавзолеїв у регіоні Улитау. Їх пов’язують з елітою Золотої Орди та родичами старшого сина Чингісхана Джучі. Таким чином, це найближчі генетичні зв’язки монгольського хана, які наразі можуть вивчати вчені.
Дослідники вивчили Y-хромосому, яка передається від батька до сина. Два скелети, датовані 13-14 століттями, мали спільну батьківську лінію, яку також виявили в особи 18 століття. Усі вони належать до гаплогрупи C3*.
Дослідження 2003 року в журналі American Journal of Human Genetics припустило, що носії C3* є родичами монголького завойовника, а саму структуру назвали “гаплотипом Чингісхана”. На це вказувала поширеність цієї гаплогрупи у Монголії та те, що її мали близько 0,5% чоловіків світу, або приблизно один із 200 людей, який почали вважати можливими нащадками Чингісхана.
Однак новий аналіз показав, що C3* — це велике генеалогічне дерево з багатьма окремими гілками. А лінія, знайдена в еліти Золотої Орди, є значно рідкіснішою серед сучасних популяцій. Таким чином реальна кількість нащадків Чингісхана є набагато меншою, ніж припускали раніше дослідники.