Близько 717 мільйонів років тому наша планета пережила Стуртійське зледеніння — кліматичну катастрофу, яка перетворила Землю на невпізнанну пустелю. Нове дослідження виявило шокуючі деталі того періоду: океани були настільки холодними, що температура води сягала рекордних -15°C. Щоб за таких умов залишатися рідкою, морська вода перетворилася на надсолоний «розсіл», який у кілька разів перевищував сучасні показники солоності, інформує Space.com.
Самопідсилюваний апокаліпсис
Катастрофа почалася за принципом ланцюгової реакції: що більше лід закривав поверхню, то більше сонячного світла він відбивав у космос. Через це планета охолоджувалася ще сильніше, змушуючи льодовики повзти від полюсів до самого екватора. Зрештою Земля опинилася під крижаним щитом завтовшки до одного кілометра. Океани були повністю ізольовані від сонячного світла та кисню, що практично зупинило фотосинтез на планеті на цілих 57 мільйонів років.
Залізо як природний термометр
Науковці з Китайської академії наук змогли вирахувати температуру тих часів завдяки іржаво-червоним залізистим породам. Ці мінерали формувалися там, де льодовики контактували з водою. Аналіз ізотопів заліза показав, що чим холоднішою є вода, тим «важчим» стає склад оксидів. Виявилося, що океани періоду «снігової кулі» були на 40°C холоднішими за архейські водойми, що й дозволило встановити позначку в -15°C.
Як вижило життя в розсолі
Попри екстремальний холод, життя не зникло повністю. Геологи порівнюють тогочасні умови з сучасними підльодовиковими озерами Антарктиди. Надзвичайно солона вода дозволяла океанам залишатися рідкими навіть при температурах, значно нижчих за точку замерзання прісної води. Ці «кишені» з надсолоною водою стали останнім прихистком для мікроорганізмів, які пізніше, після танення криги, дали поштовх до нового розквіту життя на планеті.