У дитинстві літо здається безкінечним, а очікування дня народження — вічністю. З роками ж місяці «пролітають», а рік закінчується, ледь розпочавшись. Багато хто вважає це суб’єктивним відчуттям, але науковці мають пояснення, чому з віком час ніби пришвидшується.
Одна з головних причин — сприйняття новизни. У дитинстві мозок постійно стикається з новими подіями: перший клас, нові друзі, подорожі, відкриття. Кожен досвід формує яскраві спогади, через що періоди життя здаються довшими.
У дорослому віці дні часто схожі один на один. Рутина, повторювані завдання та стабільний графік зменшують кількість нових вражень. Мозок «записує» менше деталей, тому в ретроспективі час здається коротшим.
Ще одна теорія пов’язана з пропорційністю сприйняття. Для п’ятирічної дитини один рік — це 20% її життя, а для 40-річної людини — лише 2,5%. Чим більша загальна тривалість життя, тим меншою здається кожна окрема його частина.
Також впливає швидкість обробки інформації мозком. Дослідження показують, що з віком нейронні процеси сповільнюються, через що суб’єктивне сприйняття часу змінюється.
Цікаво, що відчуття «прискорення» можна сповільнити. Нові хобі, подорожі, навчання й навіть зміна звичних маршрутів активізують мозок і створюють більше яскравих спогадів.
Отже, час не прискорюється буквально — змінюється наше сприйняття. І саме різноманітність досвіду допомагає «розтягнути» роки, зробивши їх більш насиченими та повільними у відчуттях.