Те, що раніше вважалося виключно парафією священиків та філософів, раптово стало об’єктом уваги серйозної науки. Доктор філософії та колишній викладач Гарварду Майкл Гільєн висунув сенсаційну гіпотезу: так званий «рай» — це не просто метафора, а цілком конкретне фізичне місце.
На думку вченого, обитель блаженства розташована за межами космічного горизонту, куди людське око та телескопи ніколи не зможуть зазирнути через закони фізики, інформує WIONEWS.
Гільєн опирається на закон Габбла, згідно з яким всесвіт розширюється, а далекі галактики розлітаються від нас зі швидкістю, що наближається до світлової. Межа, за якою світло вже не може до нас дійти, і є тим самим «космічним горизонтом».
За розрахунками фізика, «рай» знаходиться на відстані приблизно 439 мільярдів трильйонів кілометрів від Землі. Це простір, який назавжди прихований від людства, але, згідно з космологією, він реально існує.
Місце, де помирає час: аргументи Ейнштейна на користь вічності
Найбільш інтригуюча частина теорії Гільєна пов’язана з часом. Використовуючи теорію відносності Альберта Ейнштейна, дослідник припускає, що на межі космічного горизонту час може просто зупинятися.
У такому разі «рай» — це вимір, де не існує минулого, теперішнього чи майбутнього. Це ідеально збігається з релігійними уявленнями про вічність, де відсутній звичний для нас плин годин і хвилин.
Ба більше, фізик припускає, що за цією межею можуть існувати об’єкти, які з’явилися ще до Великого вибуху. По суті, він пропонує розглядати «рай» як частину всесвіту, яка живе за зовсім іншими фізичними законами, недоступними для нашого розуміння.
Втім, не всі колеги Гільєна в захваті від таких ідей. Скептики наголошують, що космічний горизонт — це лише оптична межа спостереження, а не стіна, за якою починається «потойбіччя».
Метафізика чи прорив: чому вчені сперечаються
Астроном Алекс Джаннінас із Коннектикутського коледжу вже встиг розкритикувати колегу, заявивши, що Гільєн надто вільно трактує наукові терміни.
На його думку, перетворювати межу спостережуваного всесвіту на релігійний об’єкт — це швидше філософська вправа, ніж доказова фізика. Проте Гільєн не здається, нагадуючи, що сама концепція Великого вибуху неминуче підштовхує науку до питань про «початок творення».
Поки вчені ламають списи навколо формул, ідея про те, що рай можна виміряти в кілометрах, вже встигла налякати одних і надихнути інших.
Схоже, сучасна космологія підійшла до тієї межі, де фізика починає підозріло нагадувати містику. І хоча досягти цієї межі за життя неможливо, сама думка про те, що вічність має чітку адресу в космосі, змушує по-новому подивитися на зіркове небо.