Після застосування Росією балістичної ракети середньої дальності типу «Орешник» знову актуалізувалося питання, які системи протиповітряної та протиракетної оборони здатні перехоплювати такі цілі, а які — принципово не призначені для цього через фізичні та технологічні обмеження.
Про це йдеться в аналітичному матеріалі профільного військово-технічного видання Defense Express.
Пуск ракети «Орешник» по Львову, який, за оцінками експертів, не мав ані військової доцільності, ані суттєвого практичного ефекту, став черговим інформаційним приводом для обговорення можливостей української протиповітряної оборони. У так званому «кінетичному виконанні» ця ракета не здатна ефективно уражати захищені або точкові цілі, однак сам факт її застосування знову порушив питання: чи можуть наявні в Україні комплекси Patriot і SAMP-T перехоплювати балістичні ракети середньої дальності.
Відповідь на це питання є однозначною і офіційною. В Україні наразі відсутні системи, здатні перехоплювати балістичні ракети середньої та міжконтинентальної дальності. Про це ще на початку 2025 року публічно заявляв Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський. За минулий рік у цій сфері жодних принципових змін не відбулося.
Експерти наголошують, що нездатність Patriot або SAMP-T збивати ракети класу «Орешник» не є свідченням їхньої технологічної відсталості чи недосконалості. Так само це не є доказом «унікальності» російської ракети. Причина полягає у чіткій спеціалізації систем протиракетної оборони: кожен комплекс створюється для перехоплення цілей певного класу, швидкості та траєкторії.
Зенітні ракетні комплекси Patriot, зокрема в конфігурації PAC-3 із протиракетами MSE, призначені для боротьби з тактичними та оперативно-тактичними балістичними ракетами. Саме тому вони ефективно перехоплюють ракети типу «Іскандер» або аеробалістичні «Кинджал». Водночас жоден із виробників, зокрема Lockheed Martin, ніколи не декларував можливість ураження цими ракетами бойових блоків балістичних ракет середньої дальності.
Ключова різниця полягає у швидкості польоту цілі, висоті траєкторії та кількості об’єктів, які необхідно перехопити. Балістичні ракети середньої дальності, зокрема «Орешник», мають роздільну бойову частину з блоками індивідуального наведення. Це означає, що ефективне перехоплення можливе лише до моменту відокремлення бойових блоків і їх розведення по різних траєкторіях.
Після розділення ракета перетворюється не на одну ціль, а на комплекс з кількох бойових блоків, доповнених хибними цілями. Перехоплення такого «пакета» в атмосфері або на її межі практично неможливе. Відокремлення бойових частин відбувається на висотах, що значно перевищують 100 кілометрів, тобто фактично в космічному просторі.
На сьогодні обмежена кількість систем у світі має можливість так званого екзоатмосферного перехоплення — знищення цілі за межами щільних шарів атмосфери. До таких систем належать американська ракета SM-3 у складі системи Aegis, наземний комплекс Ground-Based Interceptor, ізраїльська система Arrow-3, а також американський THAAD, однак із низкою суттєвих обмежень.
Ефективність SM-3 підтверджена численними випробуваннями, включно з успішними перехопленнями міжконтинентальних балістичних ракет і навіть знищенням супутника на навколоземній орбіті. Ground-Based Interceptor, розгорнутий на території США у кількості 64 протиракет, також довів свою спроможність, попри високу вартість програми та обмежену кількість пускових засобів.
Ізраїльська система Arrow-3 продемонструвала реальні бойові можливості під час перехоплення ракет, запущених Іраном та єменськими угрупованнями, з дальністю польоту понад 2000 кілометрів. Хоча точні типи ракет не розкривалися, йдеться саме про цілі класу середньої дальності.
Що стосується THAAD, ситуація є складнішою. Виробник декларує можливість перехоплення не лише балістичних ракет середньої, а й проміжної дальності з радіусом дії до 5500 кілометрів. Однак у реальних бойових умовах підтверджено успішне перехоплення лише моноблочних ракет без роздільних бойових частин.
Можливість перехоплення ракет із роздільними бойовими частинами до моменту їх розведення для THAAD залишається предметом дискусій і залежить від великої кількості змінних: траєкторії польоту, швидкості, точки запуску, розміщення батарей та часу реагування. Крім того, комплекс має обмеження за дальністю та висотою ураження, оскільки працює на межі між верхніми шарами атмосфери та космічним простором.
Експерти вважають, що питання перехоплення ракет типу «Орешник» є не політичним або пропагандистським, а суто технічним. Воно визначається класом цілі, характеристиками системи ППО та умовами застосування, а не рівнем «сучасності» чи «відсталості» конкретного зенітного ракетного комплексу.