Ідея створення внутрішнього моря в самому серці Сахари може здаватися фантастикою, однак у різні періоди історії її цілком серйозно обговорювали інженери, військові та навіть урядові структури. Найрадикальніші проєкти передбачали використання ядерних вибухів для зміни ландшафту однієї з найбільших пустель планети, пише IFLScience.
Сахара займає близько 9,2 мільйона квадратних кілометрів у Північній Африці, і частина її територій розташована нижче рівня моря. Саме це стало підґрунтям для ідей штучного затоплення пустелі.
Перші проєкти: канали замість піску
Одним із перших ініціаторів був шотландський інженер Дональд Маккензі. Він запропонував затопити басейн Ель-Джуф, проклавши канал завдовжки близько 644 кілометрів від узбережжя Марокко. У результаті мало з’явитися внутрішнє море площею близько 96 тисяч квадратних кілометрів – приблизно як Ірландія.
У 1870-х роках схожу ідею висунув капітан французької армії Франсуа-Елі Рудер. Надихнувшись будівництвом Суецького каналу, він запропонував з’єднати Середземне море з солоними рівнинами Шотт-ель-Феджей на півдні Тунісу. Проєкт отримав підтримку Фердинанда де Лессепса – архітектора Суецького каналу – і мав коштувати близько 25 мільйонів франків.
Метою було не лише полегшення торгівлі, а й зміна клімату регіону – підвищення вологості та родючості Північної Африки. Однак з’ясувалося, що частина територій не лежить нижче рівня моря, а витрати стрімко зростають. У підсумку ідею так і не реалізували.
Від інженерії – до літератури
Хоча проєкти залишилися на папері, вони надихнули французького письменника Жуля Верна. У романі “Вторгнення в море” (1905) він описав утворення внутрішнього моря в Сахарі внаслідок природної катастрофи.
Ядерний варіант: проєкт США
Найбільш радикальний план з’явився у ХХ столітті. У межах американської програми Project Plowshare Комісія з атомної енергії США розглядала можливість використання “мирних” ядерних вибухів для створення каналів. Йшлося про затоплення западини Каттара в Єгипті, яка розташована приблизно на 60 метрів нижче рівня моря.
Передбачалося, що серія ядерних детонацій створить прохід для морської води. Однак міжнародні договори заборонили використання ядерної зброї навіть у “цивільних” цілях, і в 1977 році проєкт остаточно закрили.
Ідеї радикальної перебудови ландшафту з’являються і в XXI столітті. У 2018 році компанія з Кремнієвої долини запропонувала боротися з глобальним потеплінням шляхом створення мільйонів мікроводосховищ у пустелях Каліфорнії. Проєкт оцінили у 50 трильйонів доларів – і він так і залишився концепцією.