Знахідки доісторичних решток вовків на Балтійському острові говорять про те, що люди доглядали за вовками за тисячі років до повної появи собак. Про це йдеться у новому дослідженні, передає The Independent.
Зазначається, що у печері Стора Фервар на шведському острові Стора Карлсо археологи знайшли рештки, які датовані 3000-3500 років тому. Як розповіли дослідники зі Стокгольмського університету, печера мала сліди інтенсивного використання мисливцями на тюленів і рибалками в кам’яному і бронзовому століттях.
“Площа острова становить лише 2,5 км², і немає жодних свідчень про наявність на ньому місцевих наземних ссавців. Через таку ізольованість дослідники вважають, що вовки були завезені людьми, найімовірніше, на кораблях. Собаки вперше з’явилися з вовків у стародавньому кам’яному столітті, раніше за інших одомашнених тварин. Але де і скільки разів відбувалося одомашнення, залишається незрозумілим”, – підкреслюють у виданні.
В одній з провідних теорій припускається, що вовки поступово пристосувалися до життя поруч з людьми, а в іншій йдеться про те, що люди вигодовували вовченят з самого раннього віку. Наразі не було виявлено жодних решток собак, що датуються найранішими етапами одомашнення.
“Нові докази, що свідчать про спільне проживання вовків і людей на шведському острові, вказують на ймовірне доісторичне одомашнення вовків. Аналіз ДНК двох кісток, знайдених у печері, підтвердив, що ці тварини були вовками, а не собаками, причому деякі їхні особливості вказують на те, що вони мали тісний контакт з людьми”, – додають в The Independent.
Зокрема один з вовків, ймовірно, вижив із травмою кінцівки, що ускладнювало б полювання, тому люди могли почати про нього піклуватися.
“Відкриття цих вовків на віддаленому острові є абсолютно несподіваним. Вони не тільки мали предків, яких неможливо відрізнити від інших євразійських вовків, але й, здається, жили поруч з людьми, харчувалися їхньою їжею і перебували в місці, куди можна було дістатися тільки на човні”, – розповів Лінус Гірдланд-Флінк з Абердинського університету, автор дослідження, опублікованого в журналі PNAS.
За словами дослідників, взаємодія між людьми та вовками у печері, швидше за все, передбачала тісну співпрацю, що може свідчити про ранні експерименти з одомашненням, які не привели до появи сучасних собак.
“Хоча ми не можемо виключити, що ці вовки мали низьку генетичну різноманітність з природних причин, це свідчить про те, що люди взаємодіяли з вовками і управляли ними способами, які ми раніше не брали до уваги”, – підкреслив Андерс Бергстрем, інший автор дослідження з Університету Східної Англії.
Водночас співавтор дослідження Понтус Скоглунд з Інституту Френсіса Кріка зауважив:
“Це провокативний випадок, який піднімає питання про те, що в певних умовах люди могли утримувати вовків у своїх поселеннях і бачили в цьому користь”.