Житло для більшості українців залишається найціннішим активом, однак закон дозволяє його примусове вилучення у виняткових випадках. У 2026 році ці правила продовжать діяти, але з чіткими обмеженнями, які мають убезпечити власників від втрати єдиного помешкання.
Відповідно до закону “Про виконавче провадження“, звернення стягнення на нерухомість можливе лише тоді, коли у боржника відсутні кошти або інше майно. Насамперед під арешт підпадають земельні ділянки та нежитлові об’єкти. Квартира або будинок, у якому людина фактично проживає, розглядаються як крайній захід.
Продаж єдиного житла за борговими зобов’язаннями допускається лише у разі, якщо сума боргу перевищує 20 мінімальних заробітних плат. У 2026 році цей поріг зросте з 160 000 до 172 940 гривень у зв’язку зі збільшенням “мінімалки”. Якщо заборгованість менша, примусове відчуження такого майна є незаконним.
Додаткові обмеження діють у ситуаціях, коли у квартирі або будинку зареєстровані діти чи є кілька співвласників. У таких випадках виконавцям необхідний дозвіл органів опіки та піклування. На практиці отримати його вкрай складно, тому часто кредитори змушені шукати інші способи стягнення або повертають документи без виконання.
Разом із тим законодавство передбачає низку обставин, за яких житло все ж можуть вилучити. Йдеться, зокрема, про використання помешкання з порушенням закону, наприклад, для нелегальної діяльності чи підпільного бізнесу. У таких випадках можливі не лише штрафи, а й конфіскація за рішенням суду.
Окремою підставою є вироки у кримінальних справах. Якщо суд визнає особу винною у тяжких або особливо тяжких злочинах, що передбачають конфіскацію майна, житло може бути вилучене. Найчастіше це стосується справ про шахрайство, кіберзлочини або незаконний обіг наркотиків.
Поширеною причиною втрати нерухомості залишається й велика кредитна заборгованість. Після рішення суду спершу відбувається стягнення коштів із рахунків боржника, а за їх відсутності накладається арешт на нерухомість із подальшим продажем через електронні торги.