Вчені знайшли сліди стародавньої ДНК, які можуть пролити світло на причини людського довголіття.
Нове дослідження, опубліковане у журналі GeroScience, показало: генетична спадщина наших далеких предків може суттєво впливати на шанси дожити до 100 років.
Інтерес до теми зріс на тлі сторічного ювілею легендарного американського актора Діка Ван Дайка. 13 грудня він відсвяткував 100-річчя та поділився власними секретами довголіття під час презентації книжки 100 Rules for Living to 100.
Хоча правильне харчування, фізична активність і здоровий спосіб життя справді відіграють важливу роль, дослідники наголошують: цього недостатньо. Генетика також може мати вирішальне значення.
У науковій роботі фахівці проаналізували геноми 333 людей віком понад 100 років та 690 здорових учасників середнього віку — близько 50 років. Оскільки Італія є однією з країн із найбільшою кількістю довгожителів у світі, вчені зосередилися саме на її населенні.
ДНК майже тисячі учасників порівняли зі стародавніми геномами чотирьох ключових груп, які сформували сучасне населення Італії. Серед них — давні популяції з іранського та кавказького регіонів, анатолійські неолітичні землероби, а також кочівники бронзової доби.
Найбільш несподіваний результат стосувався західних мисливців-збирачів (WHG) — нащадків європейців після льодовикового періоду. Саме ця генетична лінія, за словами вчених, найбільше пов’язана з імовірністю дожити до 100 років.
Дослідження показало: навіть незначне збільшення частки ДНК мисливців-збирачів підвищує шанси досягти столітнього віку на 38%. Ба більше, у жінок із такими генетичними маркерами ймовірність дожити до 100 років виявилася вдвічі вищою, ніж у чоловіків.
Автори роботи припускають, що гени, пов’язані з довголіттям, могли потрапити до італійського генофонду ще в доісторичні часи. Цей донеолітичний генетичний компонент, сформований після останнього льодовикового максимуму, може й сьогодні сприяти здоровому старінню.
Також вчені з’ясували, що деякі з цих генів пов’язані з ефективнішим метаболізмом, що дозволяє організму краще переробляти їжу та підтримувати баланс енергії.
Дослідники зазначають, що це лише початок, і в майбутньому наука ще не раз повернеться до вивчення зв’язку між стародавньою ДНК та тривалістю життя людини.