В Одеській області, на узбережжі Чорного моря та заповідних Тузлівських лиманів, значно побільшало зайців, зокрема, через заборону на полювання під час війни.
Про це розповів доктор біологічних наук, співробітник Національного природного парку “Тузлівські лимани” (Одеська обл.) Іван Русєв, який показав відеозапис з тваринами.
“Заєць сірий, або русак (Lepus europaeus) — вид ссавців ряду зайцеподібні. Поширений в Україні, зокрема у Національному природному парку “Тузлівські лимани”, – зазначив науковець.
За його словами, під час повномасштабної війни, яку РФ веде проти України, через заборону полювання цей вид тварин почав відновлювати свою чисельність. Наразі русаки частіше зустрічаються під час моніторингу узбережжя Чорного моря і Тузлівських лиманів.
На відео, оприлюдненому науковцем, можна побачити декількох зайців, які, очевидно, потрапили до об’єктива фотопастки. Тварини харчуються неподалік водойми та, судячи з усього, відчувають себе у безпеці.
Заєць сірий: що про нього відомо
Заєць сірий, або русак поширений в Україні. Зазвичай ці нічні тварини змінюють свою поведінку навесні під час гону, коли їх можна побачити вдень за переслідуванням один одного в полях. Під час цього вони іноді б’ються лапами. Зазвичай це роблять самиці, аби показати, що ще не готові спаровуватися.
Довжина тіла зайця – до 70 см, хвоста – 8-12 см, вага 4-10 кг. Задні ноги в русака набагато довші за передні, ступні вузькі та витягнуті, повністю вкриті шерстю.
Влітку хутро зайця сірого кольору, жовто-руде з боків і бурувате на спині, а на зиму воно біліє з боків, на відміну від зайця-біляка, у якого хутро взимку чисто біле, за винятком вух.
Зайці витрачають третину свого життя на пошук їжі, вони можуть рухатися зі швидкістю 70 км/год, і коли стикаються з хижаками, то покладаються на випередження їх на відкритому просторі. Спілкуються один з одним різними зоровими сигналами. Коли виявляють зацікавленість, то підіймають вуха, а опускання вух попереджує інших, щоби трималися осторонь. Тупотіння задніми ногами використовується, щоби попередити інших про хижаків. Заєць вищить, коли йому болить або чогось боїться. Він є дуже полохливим, але в місцях, де полювання заборонено (заповідниках тощо), спокійно може жити поруч з людьми. У разі смертельної небезпеки (наприклад, втечі від зграї бродячих псів) може бігти до людей, навіть забігти у двір і десь заховатися, перечекати.
Зайці часто стають героями різних творів. Наприклад, німецький художник епохи Відродження Альбрехт Дюрер реалістично зобразив зайця у своїй акварелі 1502 року “Молодий зайчик”. Тваринка фігурує у багатьох українських народних казках, є персонажем алегоричних байок, таких як “Черепаха та заєць” Езопа. В Європі заєць був символом родючості принаймні з часів Стародавньої Греції. Греки пов’язували його з богами Діонісом, Афродітою й Артемідою, а також з сатирами і амурами тощо.