На перший погляд, може здатися, що континенти Землі – це щось постійне, що вони залишаються непорушними та не змінюються протягом часу. Однак геологія підтверджує, що з земною сушею постійно відбуваються активні процеси, зокрема її відслоювання, передає Science Alert.
Нещодавно вченим вдалося розкрити давню загадку океанічного вулканізму та тектоніки плит, а також пояснити, чому деякі острови містять значну кількість континентального матеріалу, попри своє віддалення від континентальних плит. Згідно з дослідженнями, проведеними Університетом Саутгемптона, ці складні процеси відбуваються, коли континенти відслоюються знизу під впливом потужних тектонічних сил через повільно поширювані “хвилі мантії”.
Коли континентальні плити рвуться і починають дрейфувати, гаряча і повільно рухома верхня мантія відокремлює їх від поверхні Землі. Матеріал, що при цьому відривається, переноситься на великі відстані та збагачує океанічну мантію, підживлюючи вулканізм протягом геологічних епох.
“Ми вже багато років знали, що мантія під океанами виглядає так, ніби вона забруднена, немов частини древніх континентів якимось чином опинилися там”, – пояснив провідний автор дослідження, геолог Томас Гернон з Університету Саутгемптона.
Запропонована теорія “хвиль мантії”, з відділенням кори, пояснює цей процес збагачення. Коли континент розривається, це запускає ланцюг нестабільних процесів, або хвиль мантії, які проходять уздовж основи континентів на глибинах від 150 до 200 кілометрів. Ці хвилі відслоюють континенти знизу, від їхніх коренів, і можуть переносити континентальний матеріал на відстань понад 1 000 кілометрів в океанічну мантію, підтримуючи вулканічні виверження. Ці виверження можуть тривати десятки мільйонів років.
Цей процес відбувається надзвичайно повільно, в геологічних масштабах часу. Якби ми сказали, що це відбувається зі швидкістю равлика – це було б заниженням. Уламки континентів занурюються в океани зі швидкістю, яка в мільйон разів повільніша за реальну швидкість равлика. Однак це також означає, що хімічний слід континентів зберігається ще довгий час після їхнього руйнування.