Незважаючи на майже 2000 років історії та розташування у геологічно нестабільному регіоні, приголомшливий Храм Венери в Італії досі стоїть. Нове дослідження розкриває секрет його стійкості. Стародавні римляни навмисно додавали вулканічні елементи під час створення будівельних матеріалів. Через це з часом храм ставав лише міцнішим.
Про це пише Daily Mail.
Храм Венери — монументальна восьмикутна споруда. Її збудували в II столітті за наказом імператора Адріана в Байях поблизу Неаполя. Він слугував термальною будівлею у великому комплексі громадських лазень. Його довговічність завжди викликала подив. Адже він розташований у вулканічно активній зоні Флегрейських полів, де відбувається «брадисейзм» — повільне підняття та опускання земної поверхні.
Вчені з Неаполітанського університету Федеріко II проаналізували зразки навколо основи храму та виявили, що римські будівельники були значно розумнішими, ніж вважалося. Вони цілеспрямовано змішували вапняну основу з різними вулканічними матеріалами, враховуючи структурні вимоги будівлі.
Доктор Кончетта Рісполі, авторка дослідження, пояснила, що храм зберігся, оскільки його геоматеріали «поводяться майже як природна скеля».
«Замість того, щоб слабшати, матеріали продовжують ‘зчіплюватися’ та консолідуватися з віком», — заявила вона.
Ключовим елементом стало використання місцевого вулканічного попелу, відомого як пуцолана. При змішуванні з вапном він запускав хімічну реакцію, яка поступово утворювала нові мінерали всередині розчину. Цей процес створив надзвичайно міцну та стійку конструкцію, захищену від води, вологості та постійних рухів ґрунту, які опустили храм приблизно на шість метрів нижче сучасної поверхні.
Крім пуцолани, дослідники знайшли докази використання різних вулканічних порід для різних частин 24-метрової споруди. Міцні вулканічні туфи та лави розміщувалися в опорних зонах. Легкий шлак, імпортований з району Везувію, використовувався у верхній частині для зменшення ваги. Доктор Рісполі наголошує, що такий ретельний відбір матеріалів є прямою причиною того, що пам’ятка досі стоїть.