Чоловік дізнався, що приватний нотаріус вчинив виконавчий напис про стягнення заборгованості у розмірі 119 697 гривень. Однак він не встановив безопірність заборгованості. Про це йдеться у рішенні Київського районного суду Полтави, опублікованому 27 жовтня 2025 року.
25.01.2017 року приватний нотаріус вчинив виконавчий напис № 223 про стягнення з чоловіка заборгованості у розмірі 119 697 гривень. Виконавчий напис пред’явлено до примусового виконання. Приватний нотаріус не дотримався вимоги вчинення виконавчого напису, оскільки не встановлена безспірність заборгованості. Він просив визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути безпідставно стягнуті кошти в сумі 5 201 гривні.
Розгляд справи
Суд з’ясував, що між чоловіком та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір від 07.08.2007 року, згідно з яким він отримав кредит у розмірі 5 375 гривень. 25.01.2017 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис № 223 про стягнення заборгованості з нього, який є боржником за вищевказаним кредитним договором. Стягнення заборгованості проведено за період з 07.08.2007 року по 03.11.2016 року. Сума заборгованості складає 116 697 гривень, з яких: 5 375 гривень залишок заборгованості за кредитом; 65 372 гривень залишок заборгованості за відсотками; 2 193 гривень комісія; 38 199 гривень; 5 557 гривень штраф, а також витрати нотаріуса за вчинення виконавчого напису на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» у розмірі 3 тисячі гривень. Загальна заборгованість складає 119 697 гривень.
Яким було рішення суду?
Позов чоловіка задовольнили. Суд визнав таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 223 вчинений 25.01.2017 року приватним нотаріусом, якою стягнуто з нього на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 07.08.2007 року в сумі 119 697 гривень. З фінустанови на його користь стягнуть кошти у розмірі 13 055 гривень.
“На виконання ухвали суду від 24.09.2025 року про витребування доказів приватним нотаріусом повідомлено, що згідно з актом від 05.01.2022 року № 9 схваленого протоколом засідання ЕК Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 22.11.2022 року № 11 про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду, копії виконавчих написів та документів, на підставі яких вони вчинені за 2017 рік знищено. Тобто з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, також не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення про наявність такої заборгованості. Також, матеріали справи не містять відомостей про те, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису з’ясовані всі обставини розміру та періоду за який утворилась заборгованість, не встановлено чи отримував нотаріус від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, тобто нотаріусу не було надано документу який підтверджує розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача. Отже, на думку суду, у цьому випадку, нотаріус при вчиненні спірного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України«Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Зазначені обставини є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому суд приходить до висновку, що спірний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства та він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. Крім того, судом установлено, що на виконання виконавчого напису нотаріуса № 223, виданого 25.01.2017 року стягнуто 13 055 гривень, що підтверджується квитанціями. У цьому випадку правовою підставою набуття відповідачем коштів у вказаній сумі став виконавчий напис нотаріуса. Разом із тим, виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому правова підстава для отримання відповідачем коштів від нього відпала, і вказані кошти у сумі 13 055 гривень підлягають поверненню позивачу”, – наголосив суд.