Ідея Ілона Маска створити колонію на Марсі як резервний дім для людства — це утопія, яка не витримує жодної наукової критики. Американський астрофізик Адам Беккер переконаний, що навіть у разі глобальної катастрофи життя на Землі буде реальнішим, ніж виживання в марсіанській ізоляції.
Про це пише Sustainability Times.
На думку Беккера, розмови про переселення людства на Марс — це технологічна фантазія, яка не враховує жорсткі реалії іншої планети. Він зазначає, що навіть у разі апокаліпсису на Землі — через падіння астероїда, ядерну війну чи кліматичний колапс — наша планета залишатиметься більш придатною до життя, ніж негостинна й холодна поверхня Марса.
Маск не раз публічно заявляв, що місія SpaceX — перетворити людство на міжпланетний вид. Його стратегія базується на припущенні, що в разі катастрофи ми зможемо втекти на Марс, де створимо нову цивілізацію. Але Беккер вважає це однією з найнебезпечніших ідей, адже вона не спирається на наукові дані та факти.
У коментарі журналу Rolling Stone вчений підкреслив, що Марс є ворожим до життя місцем, яке не має атмосфери, захисту від радіації, стабільної температури, а найменша помилка в системах життєзабезпечення призведе до загибелі. Він наголосив: адаптація до подібного середовища — надзавдання, до якого людство ще навіть не наблизилось.
У разі катаклізму на Землі, на думку Беккера, все одно збережеться низка переваг: кисень в атмосфері, водні ресурси, придатна гравітація та природний захист від космічної радіації. Марс не має жодної з цих переваг. Тож, як зазначає науковець, навіть після найгірших сценаріїв людство матиме більше шансів вижити й відновитись саме на Землі.
Він підкреслює, що уявлення про тераформування — поступове перетворення Марса на нову Землю — наразі межують із науковою фантастикою. За оцінками дослідників, навіть якщо вивільнити всі можливі запаси вуглекислого газу на планеті, атмосферний тиск залишатиметься непридатним для дихання. А детонація ядерних боєзарядів, запуск гігантських дзеркал або будівництво куполів — це фантастичні проєкти, які не мають технічної реалізації в найближчі десятиліття.
Беккер підсумовує: інвестиції в колонізацію Марса — це те саме, що намагатися вижити в радіоактивній пустелі, залишивши по собі лікарню, яку ще можна відновити. Він закликає людство сфокусуватись не на втечі з Землі, а на її збереженні, навіть якщо вона буде серйозно пошкоджена.