Українські військові активно впроваджують наземні безпілотники, щоб зменшити навантаження на особовий склад. Третя штурмова бригада тестує ці машини безпосередньо в зоні бойових дій.
Такі пристрої, які в Україні класифікують як UGV (unmanned ground vehicles), вже застосовують на передовій, а 3-тя ОШБр стала однією з перших, хто випробовує технологію в реальних умовах. Попри обмежену кількість, очікується, що їхня присутність на фронті швидко зросте — навесні держава заявила про намір запустити 15 тисяч таких роботів, – зазначає The Economist.
На думку експертів, ситуація може різко змінитися вже найближчими місяцями, як це відбулося з БПЛА у 2023 році. Один із розробників UGV сказав, що в умовах нестачі особового складу доведеться «надсилати своїх зомбі проти зомбі ворога».
Сьогодні в Україні приблизно 40 компаній (здебільшого приватних) виробляють понад 200 різновидів UGV. Ці пристрої поділяють на три основні категорії: логістичні (доставка пального, води, евакуація), інженерні (зв’язок, розмінування, встановлення мін) і бойові — з озброєнням типу турелей або гранатометів.
Перед тим як відправити роботів на позиції, їх додатково дообладнують — встановлюють камери, підсилюють захист, інтегрують системи стійкості до радіоелектронної боротьби.
Очільник так званої «Академії UGV» на базі навчального хабу «Будинок вбивств» із позивним «Старк» повідомив, що ці машини вже здатні частково замінювати бойові підрозділи в конкретних умовах.
Що вже змогли роботизовані платформи
Вантажні дрони доправляють на передову спорядження. Дрони для евакуації, як-от Ardal, допомагають уникати ризику для медиків. Мінні укладальники здатні встановити десятки протитанкових мін за один виліт.
Серед новітніх розробок — дрон із штучним інтелектом «Хижак», що здатен знищувати ворожі дрони на відстані 200 м, і «Лють» — платформа з кулеметом калібру 7,62 мм, яка вже застосовувалася під час операції в Курській області. Один із представників UGV Robotics на ім’я Василь зазначив, що новизна застосування таких машин змусила противника викрити власні позиції, що дозволило завдати по них ударів іншими силами.
У минулому оператори керували UGV на відстані до 1 км і часто супроводжували їх пішки. Але через активне використання дронів та зміну тактики сьогодні це стало небезпечним. Оператори «Шедоу» та «Шура» з 92-ї бригади згадали, як раніше йшли разом із машинами на передову, а нині керують ними з Харківської області за допомогою Starlink.
Втім, навіть вони не вважають, що на фронті почалася «ера роботів».
Як пояснив Шура, техніка може підтримувати логістику й допомагати в окремих ситуаціях, але не здатна повністю замінити піхоту.
Головні бар’єри для масового застосування
Проблема №1 — зв’язок. Starlink не працює в густих лісах і складному рельєфі, а mesh-мережі розпадаються при втраті ключових передавачів.
Проблема №2 — технологічна база. Інженер Віктор із КБ «Буревій» зазначає, що ШІ та машинний зір потребують серйозної модернізації, перш ніж UGV можна буде застосовувати у широких бойових сценаріях. За його оцінками, на це знадобиться приблизно рік.
Проблема №3 — досвід. За словами Віктора, операторів із достатньою кількістю місій і високою виживаністю майже немає.
Наразі Україна має перевагу в розробці UGV через гостру необхідність. Росія, яка щомісяця мобілізує до 9 тисяч військових, не зазнає такого тиску. Однак існує ризик, що РФ зможе адаптувати українські інновації, уніфікувати та масштабувати їхнє виробництво. Попри це, навіть обмежене впровадження роботів уже має реальний вплив на хід бойових дій, – зазначає видання.
Оперативні зведення, події на фронті й військові рішення — у розділі «Війна».