Європейські союзники США намагаються переконати президента США Дональда Трампа в перевагах спільного підходу до завершення війни в Україні, щоб посилити тиск як на Москву, так і на Київ, а також зберегти безпеку в Європі.
Однак у США заявили, що їхні пропозиції для Європи та України тепер мають характер ультиматуму – до того ж, вони і зовсім готові відступити від участі в переговорах, пише The New York Times.
Повідомляється, що європейські чиновники, визнавши ці пропозиції надто сприятливими для Росії і кремлівського диктатора Володимира Путіна, опинилися перед дилемою. Адже, якщо Трамп розглядає війну в Україні як “чергову кризу”, яку потрібно або вирішити, або забути про неї, якщо вона заважає нормалізувати дипломатичні та ділові відносини з Путіним, – то для Європи майбутнє України є принциповим питанням.
Європа в контексті війни в Україні
На думку європейських аналітиків і дипломатів, на кону стоїть фундаментальний принцип європейської безпеки останніх 50 років: міжнародні кордони, якими б вони не були після Другої світової війни, не повинні змінюватися силою. Тому в Європі заявляють, що готові продовжувати підтримувати Україну навіть у разі виходу США з процесу. Адже мало хто в Європі вірить, що Путін справді зупиниться.
“Моє відчуття таке: Європа розуміє, що поставлено на карту, і продовжить підтримувати український уряд. Польща точно продовжить, і ми в цьому не самотні”, – зазначив міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський.
Тому ключові європейські держави розглядають безпеку України як невід’ємну частину своєї власної. Навіть якщо вони не зможуть реально допомогти Україні витіснити Росію з тимчасово окупованих територій, вони хочуть, щоб Київ утримав свої позиції і продовжував виснажувати ресурси Москви, яка за останні шість місяців захопила лише кілька сіл, втративши десятки тисяч солдатів, пише ЗМІ. Тим паче, що, за оцінками, війна вже обійшлася Росії щонайменше в $200 мільярдів і призвела до загибелі або поранення майже мільйона російських військових.
США в контексті війни в Україні
Протягом усіх трьох років війни США надавали Україні критично важливі ресурси, такі як розвіддані, системи ППО тощо. Європейці сподіваються, що Трамп продовжить це робити, навіть якщо фінансова допомога припиниться. А американський президент, своєю чергою, вважає, що реалізм вимагає не допомоги, а поступки територій від України.
Більшість європейських лідерів визнають необхідність територіального компромісу. Але не такого, який нав’язується їм і українцям ззовні.
Мета – дозволити Києву самому домовитися про закінчення війни на прийнятних умовах, водночас отримуючи достатню допомогу і гарантії для стримування Росії в майбутньому – бажано за допомогою США, а й без неї, якщо буде потрібно, зазначають журналісти. Тоді як США у своєму мирному плані вимагають, щоб Україна визнала Крим російським.
“Це неприйнятно навіть для союзника Росії – Китаю, який також відмовився визнавати анексію”, – йдеться в матеріалі. І підкреслюється, що для європейців шоком є сам факт, що США можуть відступити, адже саме вони тривалий час були гарантом європейських кордонів і безпеки.
Пропонований американцями план, на думку глави Європейського політичного центру Фабіана Цулега, “по суті, вручає Росії перемогу, яку вона не змогла б досягти на полі бою”. Адже визнання Криму частиною Росії буде “відмовою від принципів європейського миру і підривом усієї архітектури європейської безпеки після Другої світової війни”.
Європейці, своєю чергою, все одно готові вкладати пропорційно більше ресурсів для допомоги Україні в боротьбі проти Росії. Тим паче, що кошти, необхідні Україні, порівняно невеликі за мірками європейської економіки – приблизно від 50 до 60 мільярдів євро на рік на фінансову та військову допомогу.
Хоча є й низка проблем, пов’язаних із підтримкою України – Європа розділена в питаннях практичної допомоги. Італія хоч і висловлює солідарність із Києвом, але не надає значних коштів. Франція і Велика Британія готові ризикувати більше за інших, пропонуючи навіть відправлення європейських військ для забезпечення гарантій безпеки, але можуть мати у своєму розпорядженні менші фінансові можливості, ніж Польща чи Німеччина. Угорщина і Словаччина, навпаки, симпатизують Москві і практично повністю займають її сторону.
Однак Цулег, наприклад, дивиться в майбутнє з помірним оптимізмом: “Найбільші країни Європи розуміють, що поставлено на карту – їхня власна безпека”. За його словами, саме Трамп підштовхнув Європу до нових контактів із Британією, а також із Норвегією та Туреччиною.