Останні спалахи на Сонці можуть бути не просто частиною звичного 11-річного сонячного циклу, а свідченням того, що воно входить у маловивчений 100-річний цикл Глейсберга (CGC). Якщо це так, то на Землю чекають десятиліття підвищеної сонячної активності, магнітних бур і яскравих полярних сяйв, які вже тепер сягають широт, де їх раніше ніколи не спостерігали.
У новому дослідженні, опублікованому в журналі Space Weather, вчені припускають, Сонце знову входить у фазу підвищеної активності. Деталі розповіло видання Live Science.
CGC – це довготривалий, погано досліджений цикл, що впливає на інтенсивність сонячних плям і магнітної активності Сонця. Він, ймовірно, пов’язаний із тонкими змінами магнітних полів у півкулях Сонця, які змінюють ритм коротших 11-річних циклів.
“Ми щойно пройшли мінімум CGC, і до максимуму цього циклу пройде ще 40–50 років. Як наслідок, майбутні сонячні цикли можуть бути набагато активнішими, ніж теперішній. Ми спостерігатимемо зростання геомагнітних збурень, які впливатимуть як на супутники, так і на життя на Землі”, – розповів Live Science провідний автор дослідження, Калвін Адамс, дослідник JILA.
Науковці проаналізували потік протонів у внутрішньому радіаційному поясі Землі – він змінюється залежно від сонячної активності. За останні 20 років потік зростав, що вказувало на зниження сонячної активності, але останнім часом він почав знижуватись, що сигналізує про повернення Сонця до активної фази.
“Це перша ознака того, що ми вже перейшли мінімум CGC”, – зазначив Адамс.
Дані були зібрані супутниками NOAA, які проходили через Південноатлантичну аномалію (SAA) – зону, де магнітне поле Землі особливо слабке. Це дозволило супутникам фіксувати зміни в радіаційному поясі без прямого занурення в нього.
Інтенсивніші сонячні цикли можуть мати серйозні наслідки для інфраструктури, супутників і космічних місій.
“Більшість супутників зазвичай враховують модель космічного клімату під час їх створення. Але вони не враховують довгострокові коливання, які ми спостерігаємо”, – пояснив Адамс.
У майбутньому підвищена активність може:
- спричиняти пошкодження супутників або зсуви їхніх орбіт;
- впливати на зв’язок та GPS;
- становити загрозу для астронавтів, особливо у місіях на Місяць або Марс;
- викликати потужні полярні сяйва навіть у середніх широтах.
Скотт Макінтош, фізик Сонця з компанії Lynker Space, хоч і визнає цінність нового дослідження, закликає до обережності.
“Поки що зарано робити остаточні висновки щодо CGC. Потік протонів зменшився лише за останній рік – це може бути просто тимчасовий ефект”, – сказав Макінтош Live Science.
Він наголосив, що досі немає достатньої кількості даних про CGC, адже супутники спостерігають за потоком протонів лише близько 40 років. Також наразі немає консенсусу серед учених щодо точного визначення CGC і механізму його впливу.
Якщо теорія 100-річного циклу Глейсберга підтвердиться, то людство увійшло в епоху найінтенсивнішої сонячної активності за останні кілька століть.