Нідерланди хочуть дозволити довгострокове перебування українцям, які працюють в країні, платять податки і таким чином «роблять максимальний внесок». Про це повідомляє De Telegraaf.
Зазначається, що міністр у справах притулку Маржолейн Фабер має намір надати українським біженцям, які роблять внесок у суспільство Нідерландів, можливість залишитися в країні довше.
На європейському рівні було вирішено, що біженцям буде дозволено залишитися ще на рік, до березня 2026 року.
Уряд розглядає питання про надання звичайного дозволу на проживання для українців, які хотіли б залишитися в країні у найближчому майбутньому.
Фабер зазначає, що такий статус повинен залишатися дійсним «до тих пір, поки вони перебувають тут і роблять внесок і платять якомога більше в наше суспільство і економіку». Точні деталі та умови для більш постійного статусу для українців ще мають бути розроблені.
Міністр посилається на інші країни ЄС, які вже розробили таку систему. Наприклад, українці в Польщі можуть подати заяву на отримання 3-річного дозволу на проживання, а в Австрії, Чехії та Румунії українці, які працюють повний робочий день, мають можливість оформити довгостроковий дозвіл на проживання.
Запровадивши окремий статус перебування для українських переселенців, Нідерланди також можуть запобігти тому, щоб після березня 2026 року всі 120 000 українців у країні одночасно не подали прохання про притулок: система надання притулку навряд чи зможе з цим впоратися.
Нещодавнє опитування показує, що багато українців у Нідерландах поки що не думають про повернення. Три чверті опитаних припускають, що поки що залишаться у країні. Трохи менше половини українців розглядають можливість повернення, якщо в Україні знову буде безпечно.
Саме тому уряд зараз хоче вжити заходів для «стимулювання добровільного повернення», якщо ситуація з безпекою в Україні дозволить це зробити. Ці «цілеспрямовані» зусилля мають бути спрямовані, головним чином, на тих 48%, які мають сумніви щодо повернення.
«Таким чином ми йдемо назустріч бажанню України відбудовувати країну в майбутньому за допомогою власних громадян», – каже Фабер.
Програми добровільного повернення часто пропонують певну суму грошей людям, які хочуть репатріюватися. Фабер зазначає, що у випадку з українцями буде зроблено більше.
Наприклад, будуть досліджуватися способи підготовки українців до ролі у відновленні, наприклад, за допомогою цільових курсів. Мета полягає в тому, щоб «побудувати міст між навичками переміщених осіб і тим, що потрібно Україні для відновлення».