Виникає велика кількість питань з приводу того як було допущено, по суті, оточення українського гарнізону у населеному пункті Велика Новосілка Донецької області. Про це сказав військовий експерт, колишній речник Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов в етері “Еспресо”.
Він висловив сподівання, що попри офіційні заяви, які не дуже збігаються з тим, що говорять військові, які воюють біля Великої Новосілки, все ж таки відбувається евакуація наших бійців з, по суті, оточеного населеного пункту.
За його словами, на сьогодні велика кількість питань з приводу того, чому була допущена така ситуація.
“Бо до того було ухвалено ряд непродуктивних, нераціональних рішень командирами на місцях”, – вважає він.
При цьому підкреслив, що для нього залишається незрозумілим, як сталося так, що дорогу завдовжки 12 кілометрів, яка підходить до Великої Новосілки зі сходу не було належним чином облаштовано саме в інженерному та фортифікаційному пані.
“Чому ця ділянка дороги, яка б мала стати для ворога дорогою смерті фактично перетворилася в таке собі шосе, яким без жодних перешкод ворог міг наблизитися впритул до східних передмість Великої Новосілки”, – наголосив Селезньов.
Він зазначив, що воїни з мужністю та героїзмом відбивали контратаки північніше населеного пункту в районі Нового Комара, але переважаючі сили противника змусили наших відійти. За його словами, також запеклі бої відбувалися південніше населеного пункту.
“Але ми маємо кризову ситуацію, коли з трьох боків ворожі сили оточили наш гарнізон, поступово прочавлюють нашу оборону поки що в східній частині цього населеного пункту. А з четвертої сторони там річка, яку вкрай важко долати було і в більш сприятливих погодних умовах. Чи вдасться Генеральному штабу провести певні заходи щодо евакуації нашого гарнізону з Великої Новосілки, чи є можливо інші задуми для розблокування його, то зараз широкому загалу не доречно знати, щоб не нашкодити”, – наголосив експерт.
При цьому зазначає, що, в будь-якому разі, те, що сталося на цій ділянці фронту, потребує ретельного аналізу, оцінки, щоб в перспективі командирів не тягнули до прокуратури, аби визначати ступінь їх вини.