Танення льоду відкрило залишки давно втраченого лісу в екосистемі Великого Єллоустона, що вказує на глибокі зміни, які вплинули на цей район.
Як пише IFLScience, вчені з Університету штату Монтана вивчили залишки зрілого лісу з білої сосни, який утворився майже 6000 років тому на плато Ведмежий Зуб у Скелястих горах на висоті 3091 метр. Останки були виявлені приблизно на 180 метрів вище точки, де сьогодні ростуть дерева, що вказує на те, що умови в регіоні значно змінилися.
Зазначається, що гори, якщо вони досить високі, матимуть лінію лісу – точку, за якою умови надто суворі для росту дерев. Більш високі температури можуть продовжити вегетаційний період і знизити екологічний стрес, дозволяючи лініям дерев зміститися вгору по горі. І навпаки, охолодження скорочує вегетаційний період і збільшує морозний стрес, змушуючи лінії дерев відступати вниз по схилу.
Інші чинники, як-от рівень вологості, вітер, сніговий покрив і втручання людини, також можуть відігравати свою роль, але температура в період росту є основним фактором.
Оскільки лінія лісу раніше була вищою на плато Біртус, це вказує на те, що умови там колись були теплішими. Дослідники з’ясували, що дерева, ймовірно, росли, коли середні температури теплого сезону (з травня по жовтень) становили близько 6,2 °C, що приблизно відповідає показникам середини-кінця 20-го століття.
Учені вважають, що ліс процвітав протягом століть, перш ніж “померти” приблизно 5500 років тому. Його загибель була спричинена значним падінням температури, ймовірно, спричиненим вулканічною активністю в Північній півкулі. Ця вулканічна активність посилила наявну тенденцію до охолодження регіону, спричинивши подальше падіння температури і зробивши умови невідповідними для виживання лісу. Девід МакВеті, співавтор дослідження, опублікованого в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, сказав:
“Це досить різке свідчення зміни екосистеми через потепління температури. Це дивовижна історія про те, наскільки динамічні ці системи”.
Важливим є те, що досить рідко така давня екосистема зберігається протягом тисяч років. Одна з причин полягає в тому, що вона опинилася в пастці під крижаною плямою, а не під льодовиком, який перемішується з плином часу. Таким чином, команда сподівається використати це відкриття повною мірою і використати його для отримання рідкісної інформації про далеке минуле Землі.
“Більшість наших найкращих довгострокових кліматичних записів отримано з Гренландії та Антарктиди. Не так вже й мало знайти крижані плями, які зберігалися протягом такого тривалого періоду часу в більш низьких широтах внутрішнього континенту”, – додав МакВеті.