За прогнозами NASA, ймовірність того, що смертоносний астероїд впаде на Землю в будь-який рік, невелика, але вона є. Проте вчений з Університету Мурсії (Іспанія) Оскар дель Барко Новілло придумав рівняння для виявлення астероїдів-вбивць, що прямують до нашої планети.
Рівняння професора засноване на гравітаційному викривленні світла і дозволить вченим точно визначити положення незначних об’єктів у Сонячній системі. Зі свого боку, це може дозволити мережам планетарного захисту виявляти будь-які астероїди, які можуть зіткнутися з Землею, і готуватися до них, пише MailOnline.
Скориставшись цим рівнянням, вчені зможуть завчасно отримати попередження про астероїд та встигнути відхилити його на безпечніший шлях.
Зазвичай світло проходить прямим шляхом від об’єкта до наших очей, тобто там, де ми бачимо зображення, знаходиться сам об’єкт. Однак це не стосується віддалених об’єктів, таких як астероїди, через явище під назвою “гравітаційне відхилення”. Коли промінь світла проходить крізь сильне гравітаційне поле, подібне до поля навколо нашого Сонця, він залишає свій прямий шлях і слідує викривленій траєкторії. Для легшого сприйняття, можна порівняти з м’ячем, який котиться по нерівній поверхні по криволінійній доріжці.
Ідею про те, що гравітація може згинати проміжні промені світла, вперше запропонував Ісаак Ньютон у 1730 році. Однак лише коли Альберт Ейнштейн запропонував свою теорію загальної теорії відносності в 1916 році, вчені змогли підтвердити, що це дійсно так.
Проблема для астрономів полягає в тому, що гравітаційне відхилення означає, що зображення віддаленого об’єкта, яке ми бачимо, не збігається з тим, де цей об’єкт насправді.
“Коли сонячне світло відбивається від незначних об’єктів Сонячної системи, таких як астероїди, світлові промені, які ми отримуємо на Землі, відхиляються через Сонце та великі планети, такі як Юпітер. У цьому сенсі фактичне положення цих незначних тіл зміщено, тому цей ефект слід враховувати в рівняннях руху цих незначних тіл”, – пояснює професор Новілло.
Для більшості програм це не є проблемою, але коли справа доходить до розрахунку орбіти потенційно небезпечного астероїда, навіть невеликий прорахунок може бути фатальним.
Рішення професора Новілло полягає в тому, щоб розглядати гравітацію як фізичне середовище, щоб визначити, наскільки світло вигинається під час проходження.
Використовуючи цю формулу, професор Новілло розрахував кут відхилення світлових променів, що йдуть від Меркурія в різних точках його орбіти. Порівнюючи результати з тими, що були засновані на рівняннях Ньютона та Ейнштейна, він виявив, що різниця становить до 15,8 відсотка, коли Меркурій перебуває на найбільшій відстані від Сонця.
За словами професора, найважливішим наслідком цього відкриття є можливість кращого розрахунку орбіт незначних об’єктів у Сонячній системі, які можуть бути потенційно небезпечними для Землі.
Тобто це не допоможе виявити астероїди в першу чергу, але допоможе визначити точніше розташування цих об’єктів і, як наслідок, краще оцінити їхні орбіти.
Останні відкриття, технологічні прориви, дослідження та інновації, що змінюють світ. Дізнавайтеся про найважливіші досягнення в галузях фізики, біології, космосу й медицини – у розділі «Наука».