Якщо ви планували 2025 року вступити до аспірантури, аби отримати відстрочку від мобілізації, доведеться переглянути свої плани. Часи, коли аспірантура була рятівним кругом для призовників, добігають кінця. Голова парламентського комітету з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак заявив в інтерв’ю “Українським новинам”, що денної форми навчання для аспірантів-контрактників більше не буде.
І це означає лише одне: відстрочка від мобілізації більше не світить.
Аспірантура: наука чи прихисток від армії
Бабак прямо назвав проблему: аспірантура давно перетворилася на “схему” для уникнення призову. Лише за останній рік понад 90 тисяч чоловіків подали заявки до аспірантури. Це при тому, що реальна кількість випускників цих програм у попередні роки становила всього декілька тисяч.
“Під гаслом ‘нам потрібно залучати молодь до науки’ аспірантура стала радше механізмом ухилення, ніж навчанням”, — заявив Бабак.
Зміни стосуватимуться не лише контрактників. Голова комітету наголосив, що уряд переглядає й умови вступу до аспірантури для бюджетників. Зокрема, ідею зниження прохідного балу на Єдиний вступний іспит він відкинув, зазначивши, що це може ще більше послабити якість освіти.
Чому це важливо
Реформа аспірантури не лише ставить під сумнів “ліпші часи” для призовників, а й створює прецедент для інших категорій студентів. Якщо ця модель успішно запрацює, цілком імовірно, що переглянуть і інші види відстрочок.
До кінця 2024 року, за словами Бабака, уряд має завершити аналіз усіх деталей. І хоча остаточні рішення ще попереду, загальний курс зрозумілий: відстрочки будуть значно жорсткішими, а аспірантура — виключно для тих, хто справді прагне займатися наукою.
Що це означає для студентів
- Контрактники: жодних відстрочок через аспірантуру. Навчання або армія.
- Бюджетники: посилення вимог до вступу, відсутність “знижок” на балах.
- Вступники 2025 року: чіткі правила гри, де шанс уникнути мобілізації через аспірантуру майже нульовий.
Отже, якщо раніше аспірантура була способом “пересидіти”, тепер вона має шанс повернутися до своїх наукових коренів. Але питання залишається: скільки з тих 90 тисяч, які цього року подалися до аспірантури, справді хотіли займатися наукою?
І ще цікавіше: чи побачимо ми чергову “винахідливу” схему для ухилення від мобілізації? Час покаже.