Флот Сполучених Штатів опинився на небезпечній межі. Збереження бойових флагманів, як виявилося, може стати не просто тимчасовим заходом, а початком серйозної проблеми, що загрожує стати “спіраллю смерті” для ВМС США.
Аналітик The Telegraph Том Шарп пояснює, що спроба продовжити термін служби есмінців класу Arleigh Burke створює більше викликів, ніж може здатися на перший погляд.
Військово-морський флот США має у своєму арсеналі 73 есмінці Arleigh Burke, з яких 21 належать до найбільш ранньої модифікації Flight I. Кілька з них уведені в дію ще на початку 1990-х років, а тепер ВМС США мають намір продовжити термін служби 12 із них. Головний есмінець USS Arleigh Burke був спущений на воду у 1991 році, й хоча клас поступово вдосконалювався до версій Flight II, IIA та III, базова конструкція корпусу й технічні характеристики залишаються ті ж самі.
Система озброєння цих суден, зокрема радар SPY-1 та система Aegis, а також ракети Standard на момент появи значно випереджали час. У порівнянні з аналогами інших країн, Arleigh Burke має подвійну водотоннажність, що дозволяє легко його модернізувати. До того ж вони швидкі (понад 30 вузлів) і здатні на довгі переходи між дозаправками. Проте дизайн має й свої слабкі сторони: ці есмінці надмірно гучні й не надто ефективні у боротьбі з підводними човнами. Оскільки флот США не має надійного запасу фрегатів, це є серйозним недоліком.
За словами Шарпа, проблема криється не лише в модернізації, а й у природному зношуванні корпусів і механіки після десятиліть експлуатації. Досі продовження терміну служби було практичним рішенням, однак металеві конструкції вже демонструють ознаки корозії — і це лише питання часу, коли кораблі стануть непридатними до подальшого оновлення.
Адмірал Ліза Франкетті, очільниця ВМС США, підкреслює, що бюджетні обмеження диктують ВМС жорсткі пріоритети для утримання бойового складу флоту в належному стані. Проте верфі США та Конгрес мають обмежені можливості швидко оновити флот. Нові Burke класу Flight III будуються надто повільно, а крейсери класу Ticonderoga вже готуються до списання, бо занадто старі. Заміну — есмінець DDF(X) — почнуть будувати не раніше 2032 року, а новий фрегат класу Constellation увійде до строю лише у 2029-му, майже на десять років пізніше запланованого. Тим часом кораблі класу Zumwalt виявилися надто дорогими, а бойові кораблі прибережної зони — неефективними. Тому флот намагається “залатати дірки” за рахунок продовження служби старих Burke.
Том Шарп зазначає, що рішення залишити старі, але надійні кораблі в строю — це вимушена міра. “Ситуація, яка зробила це необхідністю, аж ніяк не є хорошою новиною для флоту”, — підсумовує він, прогнозуючи, що така політика, хоч і тимчасово збереже склад флоту, може в перспективі стати причиною колосальних витрат і функціональних обмежень.