Росіяни в цілому готові на будь-що, запропоноване кремлівський диктатором Володимиром Путіним. Вони схвалять, як продовження війни, так і її зупинку.
При цьому, як вважає підприємець, громадський активіст Валерій Пекар, бенефіціарами війни є еліти та Москва. За його словами, російська пропаганда й західна журналістика стверджують, що вже домовлено: Україна віддає території в обмін на щось.
“Правда, вони не знають, що це за “щось”, бо жодних ідей нема. Гарантій безпеки Україні ніхто не пропонує, сталого миру тим більше. Росіянам просто потрібна перерва для переозброєння, західним політикам треба зобразити успішних миротворців. Всі шукають по шухлядах і кишенях, що б таке запропонувати українцям замість миру і безпеки, але, на лихо, жодних скляних намист та паперових цяцянок під рукою нема”, — відзначив експерт.
При цьому він підкреслив, якщо воюють дві країни й обидві потребують перерви, то замирення можливе.
“Але якщо одна сторона має гроші на переозброєння, а інша не має грошей на переозброєння, то кому перерва вигідніша? Очевидно, тій стороні, яка має гроші. Вона переозброїться й продовжить”, — підкреслив Пекар.
Окрім того, він звертає увагу на те, що якщо дві сторони хочуть домовитися, й одна вимагає від іншої чимось поступитися, а сама нічим не готова поступитися, то результат таким домовленостей можна передбачити. Не додасть до цим домовленостям нічого і третя сторона, яка хоче щоб сторони уклали мир, але не готова нічого сама дати від себе.
“Від України зараз вимагають поступитися територіями (й людьми), можливим членством в НАТО, різними іншими речами (на кшталт статуту російської мови або щось нове придумають). Натомість Росія не готова поступитися нічим. Захід не готовий поступитися нічим, не готовий фінансувати переозброєння під час нетривалого миру, не готовий дати якісь безпекові гарантії. Це не мир, це визнання поразки, бо перерва триватиме недовго, й переозброєна російська армія рушить далі”, — говорить Пекар.
На його думку, активне просування російською пропагандою й західною журналістикою ідеї про те, що домовленість вже фактично досягнута, є лише тиском на українське суспільство й політиків.