Прем’єр-міністру Кіру Стармеру загрожує розслідування у зв’язку з можливим порушенням парламентських правил після того, як він не заявив, що деякі з дорогих речей його дружини були куплені для неї його найбільшим особистим донором, арабським мільярдером, лордом Вахідом Аллі. За повідомленнями The Sunday Times, пер Лейбористської партії оплачував послуги особистого шоппера, які коштують близько 5000 фунтів стерлінгів, одяг і підгонку одягу для леді Вікторії Стармер як до, так і після того, як лідер Лейбористської партії став прем’єр-міністром у липні.
Скандал, що розгорівся, вже дістав назву “Гардеробгейт” (Wardrobegate), і свою думку з цього приводу висловив колумніст Ден Годжес у колонці для Daily Mail, розбираючи доречність появи дружини прем’єр-міністра на Лондонському тижні моди.
Він нагадав, що Вікторія, юристка за фахом, яка перекваліфікувалася на терапевтку з охорони праці, завжди намагалася триматися в тіні і мінімально з’являтися на публіці, незважаючи на високий пост свого чоловіка.
“І її нагородою стало те, що її кинули на поталу вовкам. Даунінг-стріт, яка лише два місяці на посаді, вже, схоже, сп’яніла від зарозумілості та сліпа до власної гордовитості й лицемірства. Те, як радники Кіра Стармера керували “скандалом Гардеробгейта” — викриттям того, що спонсор Лейбористської партії лорд Аллі подарував прем’єр-міністрові та леді Стармеру десятки тисяч фунтів одягу й отримав перепустку до будинку № 10, тепер перейшло від некомпетентності до майже злочинного халатного ставлення”, — пише Годжес.
Стармер була на Тижні моди в повному ансамблі від британсько-канадського дизайнера Лі, який у минулому одягав принцесу Уельську і даму Хелен Міррен. Її взяте напрокат вбрання містило блузку з бантом за 615 фунтів стерлінгів і відповідні широкі штани за 715 фунтів стерлінгів кремового кольору, прикрашені візерунком у темно-синій горошок, який, як кажуть, надихнув витвір мистецтва лондонської італійської художниці Кароліни Маццоларі”.
Поки леді Стармер насолоджувалася “подіумним шоу на свіжому повітрі”, торі вимагали повного парламентського розслідування Wardrobegate, а депутати-лейбористи перетравлювали заяву генерального секретаря Unite Шерон Грем, яка засуджувала “жорстоке” скорочення їхньою партією виплат пенсіонерам на зимове паливо.
“Ще одна проблема — це владна риса самовдоволення, яка пронизує серцевину проєкту Стармера. Серед його найближчого оточення є щире почуття — насамперед, по справедливості, підтримуване самим прем’єр-міністром — що вони “хороші хлопці”. Вони щиро вірять, що займають позицію такої моральної переваги стосовно своїх зневажуваних опонентів-торі, що все, що вони роблять або кажуть, за визначенням чисте і правдиве”, — продовжує автор.
За його словами, коли він запитав міністра, близького до Стармера, як скандал із лордом Аллі був допущений, той здавався щиро спантеличеним.
“Лорд Аллі був в офісі лідера протягом багатьох років. Він – невід’ємна частина. Це не те, що він аутсайдер, який купує свій доступ”, — відповів політик.
“Але саме таким він і є. Немає жодної різниці між багатим спонсором, який оплачує гардероб прем’єр-міністра, і оплатою його шпалер. Але Стармер і його команда щиро не бачать синергії. І, що ще важливіше, лицемірства”, — наголосив Годжес.
Він також обурюється, що леді Стармер і далі продовжує ігнорувати те, що вона є першою леді Великої Британії, а це вимагає від неї певних дій. На відміну від попередніх дружин прем’єр-міністра, таких як Шері Блер або Керрі Саймондс, вона не призначила особистого прессекретаря або радника. “Вікторія не намагалася заявити про будь-який особистий політичний вплив або отримати незалежний профіль. Замість цього вона покладалася на групу радників прем’єр-міністра, які направляли її. “У неї немає своєї команди”, — зауважив один зі старших радників Лейбористської партії. “Вона дотримувалася порад хлопців Кейра. І, чесно кажучи, вони її підвели””, — зазначає колумніст.
На тлі всього цього її похід на модний показ виявився дуже поганим рішенням.
“Але ще більш непростимою була порада прийняти пожертвування Аллі насамперед. Особливо з урахуванням того, що леді Стармер пропонували безкоштовні сукні від низки модних брендів, але вона відмовилася від них. З огляду на численні урочисті заходи, які їй доводиться відвідувати, не було б жодних проблем, якби вона вирішила просувати британську моду таким чином. І звинувачень у шахрайстві та кумівстві можна було б легко уникнути”, — підкреслює Ден.
Він резюмує, що Вікторія Стармер опинилася в пастці, яку “її чоловік розставив для своїх попередників”, і нагадав, що лейбористи не соромилися нападати на Бориса Джонсона або дружину Ріші Сунака, коли з’явилася така можливість. І тому, щойно вибухнув Wardrobegate, леді Стармер негайно стала “законною здобиччю”.