Висловлювання деяких керівників щодо якоїсь стабілізації на Покровському напрямку військовий аналітик Костянтин Машовець вважає сильним перебільшенням. Якщо просування там і сповільнилося, то лише тому, що противник перейшов на Селидове.
На Покровському операційному напрямку, очевидно, противник завершує реалізацію свого задуму щодо флангового охоплення та ліквідації плацдарму ЗСУ східніше р. Вовча в районі Невельского силами суміжних флангів УВ “Центр” та “Юг”. Й, схоже на те, що командування ЗСУ не може цьому завадити. Ба більше, рішення про відхід військ на рубіж Гірник – Курахівка також ним поки не ухвалено (я поки не розумію, чого воно чекає й на що воно сподівається).
Передові підрозділи противника з півночі (ймовірно, 228-й мсп та 239-й тп 90-ї тд, 114-а омсбр та частково 5-а омсбр 1-го АК) вже вклинились в с. Українськ (на східній та південно-східній околиці), взяли під контроль північну частину Галицинівки та просунулись до півніно-східної околиці Гірника.
Своєю чергою з півдня передові підрозділи УВ “Юг (5-а, 110-а та один батальйон 114-ї омсбр) пересікли р. Лозова північніше Красногорівки й досить суттєво просунулись вздовж південного берега р. Лозова по напрямку Красногорівка – Олександропіль.
Не мені пояснювати, що буде далі, якщо знову будуть зволікання із наказом на відхід передових підрозділів, принаймні за річку Вовча.
Утримати рубіж Желанне Перше – Желанне Друге (якщо тамтешнє українське командування сподівається на це) також не вийде. Противник ВЖЕ знаходиться на західному (протилежному) березі Вовчої, й до того ж активно просувається вздовж неї у південному напрямку (Данилівка – Гірник).
Ситуацію МОЖЕ врятувати надійне та гарантоване утримання ЗСУ рубежу Гірник – Курахівка. Але щось не схоже на те, що у нинішніх умовах ЗСУ на це здатні.
Тому на місці наших керманичей, які вже поспішили заявити про якусь там “стабілізацію” на Покровському напрямку, я б не робив таких гучних й очевидно поспішних заяв та висновків. Ну принаймні публічно…
Так, певні ознаки того, що противнику всі ці просування та “прориви” даються нелегко й він вимушений вже перейти до чергового “перерозподілу” своїх сил та засобів вздовж усієї смуги наступу, таки є.
Але, ще раз повторюсь, ніякої “стабілізації” чи “зупинки” у діях противника поки не спостерігається (він як атакував в районі Новогродівки, Красного Яру, Гродівки та Новоторецького, так й атакує). Той факт, що у нього там успіхи мінімальні (відбив пару спостережних пунктів), й загалом — пригальмував, власне, на Покровському напрямку, пояснюється виключно тим, що зараз він свої головні зусилля сконцентрував трохи південніше — у бік Селидового та на ліквідації нашого плацдарму на р. Вовча в районі Невельского.
Тому кричати “ура” та кидати у повітря чепчики — дуже й дуже зарано… бо навіть взагалі не варто.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.