ЗСУ вдалося призупинити російське просування в бік Покровська, але битва ще далеко не закінчена, і росіяни вдаються до спроб атакувати на інших ділянках, покладаючись на свою чисельну перевагу. Про це пише The Economist.
За словами офіцера 79-ї бригади ЗСУ на ім’я Олександр, росіян здебільшого вдається стримувати перед українськими позиціями, але іноді їм вдається прорватися на кілька кілометрів вглиб. За його словами, фронт тут тримають “жалюгідні” купки оборонців, для яких це часто є самогубною місією.
Щоб вбити двох виснажених голодних українців, може загинути 18 російських солдатів. Але зрештою вони це зроблять. “Ми міняємо життя і територію на час і ресурси супротивника”, – каже Олександр.
Після того, як просування безпосередньо в бік Покровська було зупинене, росіяни почали перегрупування, аби атакувати в напрямку Курахового — міста на південь від Покровська. Якщо тут росіянам вдастся реалізувати прорив, то в найгіршому випадку в оточення потраплять українські сили у так званій Невельскій кишені.
Солдатів тривожить можливість оточення, хоча поки що є лише натяки на це. Дороги, які були проїзними, вже не є такими. Магазини та кафе зачинили свої двері. “Можливо, труднощі з отриманням чашки кави не здаються нашою найбільшою проблемою, — говорить командир 21-ї бригади, — але це свідчить про те, що ситуація погіршується”.
Юрій, солдат 59-ї бригади, що обороняється біля села Українськ в смузі основних російських зусиль тут, каже, що українські втрати значні. Підкріплення недосвідчених піхотинців, надісланих з 71-ї української бригади, було знищено. “За три дні 100 стало нулем. Деякі втекли, деякі загинули”, – каже він.
Однак ситуація тут зовсім не однобока. Українська контратака в п’ятницю з використанням танків і піхоти дещо відкинула росіян біля міста Селидове, розташованого трохи на північ від Українська. Але ситуація залишається хиткою. Росіяни досі зосереджені на контролі доріг, що ведуть до Покровська. “Ми билися з нашими останніми оборонцями і кинули наших хлопців з матеріально-технічного забезпечення в окопи”, – кажуть бійці.
Загалом ситуація стала складнішою в питаннях логістики: доставка пального, боєприпасів, евакуація поранених – все стало складнішим.
Російська тактика суттєво не змінилася після падіння Авдіївки в лютому. Як і тоді, зараз росіяни покладаються на плануючі бомби і артилерійську перевагу, яка все ще становить від 3:1 в кращому випадку до 10:1 на деяких ділянках.
Територіальні здобутки досягаються використанням груп з двох-трьох піхотинців, як правило, піших, хоча нещодавно спостерігали, як деякі використовували седани Lada зі знятими дверима для швидкого виходу. Андрій, офіцер 79-ї бригади, вважає, що 80% росіян не доходять до українських позицій, але інші 20% знаходять способи підступитися. “Вони знають, що ми не будемо контратакувати, тому що у нас немає людей, щоб це зробити, тому вони проповзають, куди можуть”, – каже він.