Сенсаційне вторгнення ЗСУ в Курську область означає, що Україна більше не хоче бути “м’ячиком для биття” заради самозаспокоєння Заходу і вона не має наміру здавати Росії свої території в обмін на мир, як це, ймовірно, планує зробити Дональд Трамп після своєї перемоги на виборах. Таку думку в авторській статті для The Times висловив британський журналіст, експерт зі Східної Європи Роджер Бойс.
Оглядач вважає, що остаточне рішення про проведення Курської наступальної операції Володимир Зеленський ухвалив після липневого саміту НАТО, на якому Україні вкотре відмовили у вступі до НАТО, а Джо Байден на додачу примудрився назвати українського президента “Володимиром Путіним”.
“Український лідер зробив відповідні висновки. Його країні треба було боротися з росіянами по-іншому. (…) Домовленості [про умови використання наданої партнерами зброї] виснажували Україну, перетворюючи її на постійну жертву, м’ячик для биття росіянами. (…) Помахування пальцем з Білого дому Байдена чи берлінської канцелярії Олафа Шольца більше не мало сенсу в Києві. Очевидна слабкість Байдена надихнула Зеленського”, – вважає Бойс.
Отже українська армія пішла вперед, використовуючи БТРи Stryker і бронеавтомобілі Humvee зі США, БМП Marder з Німеччини. Досі українці не пустили в діло американські ракети ATACMS, якими можна було б вражати аеродроми глибше в Росії. Поки що Україна не отримала дозволу на це. Але Зеленський знову “може просто піти вперед”, переконаний оглядач.
Журналіст також захоплено висловлюється про “інформаційне затемнення”, яким супроводжувався увесь перший тиждень української операції під Курськом. Це зокрема дало змогу Києву “відбити будь-яке втручання Заходу, ухилитися від складних запитань”.
“Повідомлення для Заходу: дякую за зброю та купу порад, але ми самі визначаємо темп нашої війни. І давайте працювати на цій основі в епоху після Байдена. Меседж для Путіна: ця війна не завершена. Якщо ви думаєте, що ми підемо на нібито підтриману Трампом мирну угоду, яка розділить Україну, подумайте ще раз”, – описує ймовірну логіку Зеленського британський журналіст.
Оглядач також бачить і кілька інших мотивів українського наступу:
- показати сильні сторони української армії — мобільність, імпровізацію, швидкість прийняття рішень;
- підкреслити невпевненість Путіна і внутрішню напругу між армією та ФСБ, яка за російським законом відповідає за охорону кордону;
- змусити Росію перекинути війська зі східної України для охорони Курська;
- поставити Путіна перед політично незручним вибором збільшити чисельність військ за рахунок мобілізації, або мати проблеми через нестачу військ для прикриття усіх ділянок.
“Цей непопулярний захід (мобілізація – ред.) може відродити антивоєнний рух серед молоді, лопнути бульбашку самовдоволення. (…) Система Путіна побудована на народному цинізмі (ніщо не має значення) і апатії (нічого не можна змінити). Останній поворот у цій війні може допомогти зламати цю систему”, – вважає Роджер Бойс.