Особливо критична ситуація у невеликих містах, де собівартість води вища через меншу кількість споживачів. У таких населених пунктах тарифи затверджує місцева влада, яка часто піднімає їх, щоб уникнути банкрутства водоканалів.
У великих містах, таких як Київ, тарифи узгоджуються з НКРЕКП, яка повинна забезпечувати економічно обґрунтовані тарифи, але через політичний тиск тарифи часто залишаються незмінними. Наприклад, у Києві тариф на воду розраховувався за показниками 2020 року, хоча витрати значно зросли.
2020 року кумулятивний рівень інфляції сягнув 46,7%. Ціни зросли майже на 50%, зокрема на всі продукти й товари. Наприклад, середня вартість пшеничного хліба за цей період зросла із 24,14 до 45,76 грн, що складає 89,5%.
Українці добре розуміють, що якщо штучно обмежити вартість хліба, його просто перестануть продавати, адже пекарі не працюватимуть зі збитками. Водночас, вартість води у Києві за цей же період не переглядалася жодного разу, що ставить водоканали у складні умови.
Чим менше місто, тим дорожча вода, оскільки сталі витрати водоканалів (на заробітні плати, утримання мереж, ремонтні роботи тощо) залишаються постійними, а кількість споживачів – менша. У великих містах ці витрати розподіляються на більшу кількість споживачів, тому тариф на воду нижчий.
Новини про життя людей, соціальні зміни, історії українців, громадські ініціативи та культурні тенденції. Усе, що відображає настрої та події в українському суспільстві, — читайте в розділі «Суспільство».