У стародавній Спарті було прийнято, щоб жінки виходили заміж і народжували дітей більш, ніж від одного чоловіка.
Стародавня Спарта широко визнана як чи не найкраще давньогрецьке суспільство для жінок, оскільки громадянки були більш освіченими і мали більшу автономію, ніж їхні колеги в інших містах-державах. Історики пишуть, що ще однією унікальною рисою Спарти в Стародавній Греції було те, що вона дозволяла жінці бути одруженою одразу з двома чоловіками, пише BigThink.
Стародавні джерела свідчать про те, що таке було, хоча незрозуміло, наскільки давнім був цей звичай і наскільки часто він практикувався. Припускається, що це могло бути природним наслідком спартанського підходу до шлюбу та дітонародження. Метою шлюбу в Спарті було народження здорового потомства. І в такій системі цінність шлюбу розраховувалася з урахуванням здатності “виробляти” дітей. Спартанці вірили, що найздоровіші діти будуть від найздоровіших чоловіків і жінок.
Людей обох статей заохочували займатися фізичними вправами, щоб покращити їхній батьківський потенціал. Чоловіки і дружини переважно жили окремо, оскільки вважалося, що розлука посилює бажання, а бажання призводить до народження здоровішого потомства. Одружений спартанець продовжував жити з іншими чоловіками, поки його діти були маленькими, а батьківські обов’язки розподілялися між усіма чоловіками суспільства.
Залишатися холостяком не рекомендувалося. Натомість чоловіки, які мали трьох синів, звільнялися від військової служби, а ті, що мали щонайменше чотирьох, не сплачували жодних податків. Один з варіантів “багатомужства” передбачав, що молода жінка виходить заміж за старшого чоловіка. Оскільки жінка вважалася здоровішою за свого чоловіка, пара могла знайти їй іншого, молодшого партнера.
“Старші” діти, зачаті таким чином, приєднувалися до сім’ї старшого чоловіка. А неодружений чоловік міг зачати дітей для власного домогосподарства з уже заміжньою жінкою. Це могло бути варіантом для чоловіків, які воліли б залишатися холостяками, але повинні були виконувати свій обов’язок перед державою щодо народження дітей.
Ще один можливий варіант стосунків існував для братів, які могли мати спільну дружину, щоб обмежити дроблення їхньої спадщини. А жінка з двома чоловіками зберігала потенційну можливість зачати дитину, навіть коли один з них був у військовому поході.