На знімках NASA, які були зроблені з космосу, можна побачити, як збільшується площа землі, яка обвуглена виверженням вулкана на півострові Рейк’янес, що знаходиться в Ісландії. Відомо, що крайній раз вулкан вивергався 16 березня. Про це пише Newsweek.
Також до цього виверження було 18 грудня 2023 року, після цього 14 січня та 8 лютого 2024 року.
Зазначається, що крайнє виверження вулкана триває і досі, там виливається лава з 2-кілометрової тріщини та випалюється значна територія прилеглого регіону, наближаючись до меж міста Гріндавік.
“Експерти з Національної земельної служби Ісландії опрацювали супутникові дані від 27 березня, які показують, що площа лавового поля тоді становила 5,99 км2, а об’єм лави з початку виверження – 25,7 ± 1,9 млн м3. Середня швидкість витікання лави з кратерів була оцінена в 7,8 ± 0,7 м3/с, що дуже зіставно зі швидкістю витікання під час першої фази виверження Гелдінгадаліра у 2021 році”, – йдеться в повідомленні Ісландського метеорологічного бюро від 2 квітня.
Знімок NASA, який було зроблено 30 березня, показує лаву, яка витікає з двох активних кратерів та велику смугу почорнілої землі, що була спалена та вкрита охолодженою лавою через виверження, які тривають впродовж останніх кількох місяців.
Нині виверження перебуває у стабільному стані, але очікується, що скоро воно піде на спад.
“Виверження в ряді кратерів Сундхнукур триває, і два кратери зараз активні. Третій кратер, який був набагато меншим за два інших, був погашений на Великдень. Вулканічний тремор залишається стабільним. Інфляція в Сварценгі не була виявлена в останні дні, що вказує на те, що менше магми накопичується в магматичному резервуарі під Сварценгі, а замість цього тече до кратерів, де вона вивергається”, – додали в Ісландському метеорологічному бюро.
Відомо, що під час того, як почалося крайнє виверження вулкана, 16 березня евакуювали сусідню Блакитну лагуну та рибальське містечко Гріндавік, що постраждало від лави, яка витікала під час декількох минулих вивержень.
“Нинішні виверження навколо Гріндавіка також суттєво відрізняються від виверження Ейяф’ятлайокютля 2010 року, яке створило величезні шлейфи попелу, що на кілька тижнів порушили повітряне сполучення. Виверження Ейяф’ятлайокютля почалося під льодовиком, що дозволило талій воді взаємодіяти з лавою під час виверження”, – пояснив дослідник вулканів з Університету Маккуорі в Австралії Кріс Ферт в інтерв’ю Newsweek.