Юлія Навальна трошки відстала у своїх уявленнях років на 30 і є жертвою хибного уявлення, що “кольорові революції” з ненасильницьким супротивом можуть подолати тиранські режими на кшталт путінського. Путін сміється над такою уявою, адже він давно зачистив політичне поле від подібного розвитку подій у РФ. Про це заявив Валентин Гладких, кандидат філософських наук та експерт Аналітичного центру “Об’єднана Україна”.
Він зазначає, що подібні народні виступи можуть мати успіх в державах більш-менш ліберальних, цивілізованих та демократичних. Це сталось в Україні, Грузії, Арменії, але в Росії тепер це не можливо, як було не можливо, наприклад, у Китаї.
“Ненасильницький супротив є не завжди ефективним для дуже багатьох політичних режимів, — акцентує Гладких. — Ненасильницький супротив на китайській площі Тяньаньмень ні до чого не призвів. Подібні протести Путін просто розчавить танками, якщо буде потрібно”.
Колись Путіна дійсно лякали “кольорові революції” і пропагандисти робили на них окремий акцент на Майдані, але за роки свого правління він зробив все, щоб вони не могли проявити себе навіть в базовий спосіб. Путін давно сміється над ненасильницькими акціями протесту, зазначає політолог.
“Пропонуючи шлях ненасильницьких змін влади у РФ Юлія Навальна робить це свідомо чи не свідомо?, — запитує Гладких. — Я не розумію, невже вона виступає у ролі своєрідного попа Гапона, який вивів соратників з мирним протестом до царя-батюшки, а потім солдати порубали їх шашками? Це така у неї мета чи вона просто не бачить, що в Росії в такий спосіб революцію вже не зробити?”.
Гладких стверджує, що всім вже давно зрозуміла репресивна та терористична сутність путінського режиму і не бачити цього є чимось дивним. Замість того, щоб готуватися до інших ефективних революційних дій сьогоднішня закордонна російська опозиція влаштовує мирні перформанси, які жодним чином не впливають, а ні на Путіна, а ні на російське суспільство.
“Я готовий закластися, що драйверам змін в Росії буде не пані Навальна, не Тихановська в Білорусії, ні оця от псевдоліберальна, імпотентна та нікчемна нібито опозиція, — каже Гладких. — Це не моє зловтішання, а політологічний діагноз російській опозиції”.