В Австралії вирішив піти на пенсію один із найстаріших досі практикуючих лікарів країни – 96-річний Джон Вайзман. Він розповів виданню The Sydney Morning Herald, що стало його секретом довголіття.
Доктор Вайзман прийшов у лікарську професію 72 роки тому. Тоді, у 1952 році, в Австралії лютувала епідемія поліомієліту, і типовим явищем були величезні палати на 20-30 ліжок, заповнені пацієнтами з цією страшною хворобою.
“У моїй палаті було п’ятеро людей з тим, що вони називали “залізними легенями. Вони постійно жили в дерев’яній коробці, тому що не могли дихати. Коли я кажу людям про це зараз, вони думають, що я говорю про інший світ”, – розповідає лікар.
Зрештою поліомієліт був ліквідований в Австралії. Разом з ним з лікарської практики Джона Вайзмана назавжди зникли віспа і туберкульоз.
В 1950-х і 1960-х роках лікарі та медсестри проводили набагато більше часу вдома у своїх пацієнтів, згадує чоловік. Лікарю доводилося бути “майстром на всі руки”: допомагати із народженням дітей, робити анестезію та лікувати жертв автокатастроф. Люди в будь-який час дзвонили йому додому, де його дружина-медсестра завідувала його домашньою приймальнею.
Вайзман каже, що однією з найбільших змін у лікарській практиці, яку він бачив за свою кар’єру, було ставлення до психічного здоров’я пацієнтів. Ще 30 років тому воно не було предметом відкритої уваги лікарів загальної практики і зазвичай вирішувалося в сім’ях.
Попри те, що Вайзман продовжує працювати лікарем, сам він живе у кампусі для літніх людей неподалік Мельбурна, де має свою квартиру. Оскільки дружина померла кілька років тому у 90-річному віці, компанію довгожителю зараз справляє мопс на ім’я Марта.
Щопонеділка та щочетверга Вайзмана та Марту забирає таксі. Марту відправляють у “собачий садок”, а її власника доставляють на роботу в місцеву клініку загальної практики. За словами колег, пацієнти люблять 96-річного лікаря.
На запитання про секрет свого довголіття сам Вайзман лише знизує плечима. “Хай мені грець, якщо я знаю. Можливо, я просто ідіот”, — відповідає він з усмішкою.
Але потім він все ж висловлює одну здогадку.
“Мені здається, я роблю те, що мені подобається. Я завжди казав своїм пацієнтам: “Дивіться, якщо ви перестанете отримувати задоволення від того, що ви робите, киньте це, заради Бога, і займіться чимось іншим”, – каже він.
Також доктор Вайзман відзначає важливість постійно бути активним. Тож і виходячи на пенсію у свої 96 років, він не планує бити байдики. Чоловік вже планує зайнятися волонтерською роботою.
“Якщо ви нічого не робите, коли у вас ще є локшина [каже він, показуючи на свій мозок], для вас стане вже запізно, щоб щось зробити”, – переконаний довгожитель.