Раптова поява так званої «гусячої шкіри» або «сиріт» виявилася унікальним еволюційним інструментом, що дістався сучасній людині від первісних предків. Науковці детально розібрали цей фізіологічний феномен, який у медицині офіційно називають пілоерекцією.
Про це повідомляє популярне закордонне видання Bored Panda.
Ефект дрібних горбиків виникає через моментальне скорочення мікроскопічних м’язових волокон, розташованих навколо волосяних фолікулів. Коли ці м’язи різко стискаються, волосинки піднімаються вгору. Мільйони років тому, коли тіло людини покривало щільне хутро, цей процес допомагав утримувати тепло за рахунок повітряного прошарку, а у хвилини небезпеки візуально збільшував предка в розмірах для залякування ворогів.
Біологічна антропологиня Тіна Ласісі додає, що попри втрату густої шерсті, людські фолікули продовжують працювати за прадавніми алгоритмами. Сьогодні цей механізм запускається миттєвим потужним викидом адреналіну в кров під час сильного переляку, стресу чи емоційного збудження.
За словами дослідника Джонатана Макфетреса, людина не здатна свідомо контролювати цей стан. При цьому реакція є комплексною: навіть якщо прикласти шматочок льоду до окремої ділянки шкіри, «мурахи» моментально розійдуться по всьому тілу, оскільки мозок глобально реагує на різкий температурний подразник.
Особливий інтерес у вчених викликає поява «сиріт» під час прослуховування шедеврів мистецтва. Метью Сакс із філії Університету Південної Кароліни довів, що люди, які покриваються горбиками від якісної музики, мають значно щільніші та міцніші нейронні зв’язки між слуховою зоною та емоційними центрами головного мозку.
Його асистент Дер Саркісян описує цей стан як повну синхронізацію дихання та серцебиття з ритмом мелодії. Зрештою, фахівці підсумовують, що «мурахи» — це унікальний спосіб нашої нервової системи просигналізувати про надважливу подію, незалежно від того, чи це смертельна загроза, чи геніальна пісня.