Вчені заявили про те, що спалахи захворювань на хантавірус можуть почастішати. Це буде пов’язано з тим, що зміни клімату розширюють ареал проживання гризунів, збільшуючи ризик передачі захворювання від тварин людям, повідомляє Live Science.
За словами дослідників, це підвищує ризик того, що люди хворітимуть на захворювання, з якими раніше не стикалися.
Увагу до хантавірусу, який поширюють гризуни, привернув спалах захворювання на круїзному лайнері MV Hondius. Країни Південної Америки, особливо Аргентина і Чилі, давно борються з захворюуванням, але, за даними міністерства охорони здоров’я Аргентини, останнім часом спостерігається зростання кількості заражень. У період із червня 2025 року до початку травня 2026 року було зареєстровано понад 100 випадків захворювання на хантавірус, що приблизно вдвічі більше, ніж попереднього року.
Хантавіруси – це родина вірусів, що передаються гризунами, поширених по всій Америці, Європі та Азії. Хантавіруси “Нового Світу” спричиняють хантавірусний кардіопульмональний синдром (ХКПС), що характеризується головним болем, лихоманкою та шлунково-кишковими симптомами, за якими слідують потенційно небезпечні для життя проблеми з диханням. Вірус Анд, відповідальний за спалах випадків, пов’язаних із вірусом MV Hondius, є єдиним відомим хантавірусом, що передається від людини до людини.
ХКПС вважається найсерйознішою формою захворювання, смертність може досягати 50%. Інфекції, поширені в Європі та Азії, менш смертельні.
Як розповів Хуан Дієго Пінотті, науковий співробітник Національної ради з досліджень Аргентини, який працює в Інституті розмаїття тварин та екології Національного університету Кордови, вчені виявили 11 генотипів хантавірусу, пов’язаних із захворюванням людини, у 13 видів місцевих гризунів. При цьому, кожен штам еволюціонував у окремого виду гризунів, завдяки чому тварини є переносниками вірусу, але не хворіють на нього.
Природним “резервуаром” для андського вірусу є довгохвостий карликовий рисовий пацюк (Oligoryzomys longicaudatus), який зазвичай мешкає у вологих лісах і чагарникових заростях південних Анд у Чилі та Аргентині. Вірус передається людині переважно через контакт із сечею, фекаліями або слиною зараженого гризуна.
Кліматичні моделі свідчать про те, що зміни клімату в найближчі десятиліття можуть розширити ареал проживання довгохвостого карликового рисового щура на схід, у бік атлантичного узбережжя Аргентини, де проживає переважна більшість населення країни.
“Необхідні більш інтенсивні спостереження і тестування у всіх провінціях, тому що вірус може проникати в нові райони, залишаючись непоміченим”, — заявив Пінотті.
Посилити закономірність можуть і коливання Ель-Ніньо-Ла-Нінья. У центральній і південній Аргентині роки Ель-Ніньо зазвичай приносять збільшення кількості опадів, що стимулює ріст рослинності, а разом з нею зростає і кількість гризунів.