Вчені дійшли висновку, що приблизно половина різниці в тривалості життя зумовлена генетикою
Генетика може відігравати значно більшу роль у тривалості життя людини, ніж вважалося раніше. Нове дослідження показало, що близько 50% варіацій тривалості життя можуть бути пов’язані з генами, пише The Guardian з посиланням на наукову статтю в журналі Science.
Команда дослідників під керівництвом професора Урі Алона з Інституту науки Вейцмана в Ізраїлі зазначає, що попередні оцінки спадковості були занижені, оскільки не враховували так звану «зовнішню смертність» – смерті внаслідок нещасних випадків, насильства, інфекцій чи інших факторів, не пов’язаних безпосередньо з біологічним старінням.
«Справжній генетичний внесок у тривалість життя був замаскований зовнішніми причинами смерті», – пояснив професор Алон.
Дослідники створили математичну модель, яка відокремлює вплив біологічного старіння від зовнішніх факторів. Для цього вони проаналізували історичні дані про тривалість життя тисяч пар близнюків у Данії та Швеції, а також використали дані американських і шведських досліджень довгожителів.
Після коригування на зовнішню смертність вчені дійшли висновку, що приблизно половина різниці в тривалості життя зумовлена генетикою, а решта – випадковими біологічними процесами та впливом довкілля.
«Саме тут ми очікуємо знайти всі звичні чинники – спосіб життя, дієту, фізичну активність, соціальні зв’язки та умови навколишнього середовища», – зазначив співавтор дослідження Бен Шенхар.
За словами дослідників, зі зменшенням зовнішньої смертності у ХХ столітті, зокрема завдяки розвитку медицини та громадського здоров’я – роль генетики у тривалості життя стала більш помітною.
Науковці також вважають, що результати можуть стимулювати пошук конкретних генів, які впливають на старіння.
«Ці гени можуть підказати механізми, які керують нашим внутрішнім годинником. У майбутньому це може привести до створення терапій, що уповільнюють старіння», — зазначив Алон.