Через примхи еволюції наш організм запрограмований на збереження енергії, коли споживання їжі зменшується. Хоча ця адаптація, можливо, допомагала нашим предкам виживати у важкі часи, сьогодні це означає, що скинути останні кілька кілограмів перед літньою відпусткою може бути нелегким завданням.
Нове дослідження обміну речовин
У нещодавній роботі, опублікованій у журналі Cell Metabolism, дослідники виявили, що PLVAP, білок, який міститься в зірчастих клітинах печінки, відіграє важливу роль контролю того, як печінка перемикається між спалюванням жиру та цукру у мишей.
Ми відкрили новий спосіб, яким жири та глюкоза регулюються на клітинному рівні у печінці. Це новий механізм, який раніше не був ідентифікований, – пишуть автори.
Багато людей, які намагаються схуднути – за допомогою дієт, фізичних вправ або ліків, – спочатку успішно втрачають вагу, але згодом досягають плато. Це відбувається тому, що організм, відчуваючи зниження споживання калорій, адаптується, уповільнюючи обмін речовин для збереження енергії.
Знайшли спосіб побороти плато схуднення
Вчені виявили, що PLVAP відіграє ключову роль у цій метаболічній адаптації. У їхніх експериментах миші, у яких цей білок у клітинах печінки було відключено, не переходили в режим спалювання жиру під час голодування. Замість цього їхня печінка продовжувала спалювати цукор. Це означало, що навіть при скороченні споживання їжі їхній метаболізм не уповільнювався, як зазвичай.
“Якщо ми зможемо ідентифікувати та дослідити цей механізм, це може дозволити нам розробити низькомолекулярні препарати, які зможуть регулювати метаболізм. Це допоможе уникнути механізму плато”, – зазначають автори.
Окрім простого впливу на швидкість метаболізму, дослідження показало, що пригнічення PLVAP покращує чутливість до інсуліну та знижує рівень цукру в крові у мишей – інші ключові чинники для підтримки здорової ваги.
Однак, попри те, що ці результати вражають, вчені підкреслили, що їхнє застосування для людей поки ще далеке. Потрібні додаткові дослідження, щоб зрозуміти, як PLVAP функціонує у клітинах печінки людини, і чи можливо створити лікарські засоби для безпечної модифікації його активності не лише на мишах.