У середньому японці проводять у сні менше часу, ніж мешканці більшості інших розвинених країн. Близько 40% населення країни щоночі відпочивають менше шести годин. Згідно з дослідженнями, загалом японці, навіть враховуючи вихідні, приділяють сну лише близько 6 годин і 20 хвилин на добу.
В Японії глибоко вкорінена культура самовідданості роботі, яка нерідко змушує людей жертвувати особистим часом і сном. Тут навіть існує термін karoshi — буквально “смерть від перевтоми”. Співробітники часто залишаються на роботі до пізньої ночі, аби не справити враження лінивих чи недостатньо старанних.
У японському суспільстві постійна зайнятість і втома вважаються свідченням відданості справі та працьовитості. Недосипання сприймається радше як знак гідності, ніж як проблема.
Окрім того, мешканці мегаполісів, як-от Токіо чи Осака, часто витрачають по 1–2 години на дорогу в одну сторону, що ще більше скорочує час для сну та відпочинку.
Через постійну втому багато хто дрімає прямо в громадському транспорті або навіть на робочому місці. Це явище називається inemuri, що означає “сон на ходу” або “сон присутності”. Така дрімота є соціально прийнятною і не викликає осуду — навпаки, її сприймають як ознаку старанного працівника.
Проте є свої нюанси: сон не повинен виглядати як повноцінне відключення. Людина має виглядати так, ніби вона просто злегка задрімала, залишаючись напоготові. Повністю лягати або вдавати глибокий сон — не вітається й може викликати негативну реакцію.
Цікаво, що право на дрімоту на робочому місці в Японії теж має свою ієрархію. Чим вища посада — тим більше “сонячних” привілеїв. Наприклад, керівнику дозволено закрити очі просто під час наради, і це не викликає подиву. А от працівникам нижчої ланки таку поведінку вважають недоречною й навіть зухвалою. Інемурі, своєрідна “дрімота на службі”, тут — не тільки про втому, а й про статус.