Створення озвученої Медведєвим “буферної зони” виглядає як кривава фантазія без шансу на успіх. У росіян практично відсутні шанси на захоплення всієї території України.
Про це повідомляє американський Інститут вивчення війни (ISW).
У звіті зазначається, що за нинішніх темпів наступу і за умови нинішніх темпів втрат особового складу, російським військам знадобиться приблизно століття, щоб захопити запропоновану заступником голови Ради Безпеки РФ Дмитром Медведєвим “буферну зону”. При цьому загальні втрати цієї кампанії можуть сягнути близько 50 мільйонів осіб.
В ISW нагадали, що в період з 1 січня по 24 травня 2025 року, росіяни просувалися в середньому на приблизно 14,3 км2 на добу по території України та Росії. За таких темпів, їм знадобиться близько 3,9 року, щоб захопити решту територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, і приблизно 91 рік – щоб захопити запропоновану Медведєвим “буферну зону”, яка охоплює 587 459 км2 української території.
У звіті нагадали, що 21 лютого аналітики Інституту оцінили, що Росії знадобиться 83 роки, щоб захопити решту 80% території України за тодішніх темпів наступу. Це свідчить про уповільнення просування росіян з лютого до травня 2025 року.
У матеріалі видання The Washington Post від 24 травня, чинні та колишні західні посадовці зазначили, що впродовж останнього року (від середини 2024-го), російські війська щодня в середньому втрачали 1500 солдатів. Це означає, що у випадку збереження нинішнього рівня втрат упродовж 91 року, необхідного для створення “буферної зони” Медведєва, загальні втрати такої кампанії, можуть досягнути майже 50 мільйонів осіб, що становить приблизно третину поточного населення Російської Федерації.
Виклики та перепони
В ISW зазначили, що зазначені оцінки експертів випливають із припущення, що російські війська зможуть зберегти нинішній темп просування, і не враховують низку географічних та оборонних бар’єрів, які агресору доведеться подолати для захоплення решти 80% території України.
Зокрема, для подолання згаданих бар’єрів, росіянам доведеться:
- прорватися через укріплену систему великих міст, що формують потужну лінію оборони у Донецькій області (Костянтинівка, Дружківка, Слов’янськ, Краматорськ);
- форсувати Дніпро та знову захопити Херсон;
- провести морську десантну операцію у Чорному морі для захоплення плацдармів в Одеській області;
- відновити контроль над містами Суми та Харків, а також захопити Київ та інші великі міста в центральній і західній частині України.
Аналітики нагадали, що річка Дніпро є природною перешкодою між нинішніми українськими та російськими позиціями в Херсонській області та слугує лінією фронту з часу звільнення цієї території українськими силами у 2022 році.
Крім того, у звіті нагадали, що в перші місяці війни війська РФ не змогли досягти багатьох із зазначених цілей, а з моменту захоплення Бахмута в травні 2023 року, так і не взяли під контроль жодного великого міста.
“З початку 2022 року, Росія також не продемонструвала спроможності проводити швидкі, багатовекторні наступальні операції, необхідні для досягнення цих завдань. Імовірно, російські війська не зможуть суттєво покращити свої можливості у найближчій перспективі, зважаючи на те, що просування на 65 км2 нині вважається значним досягненням навіть на пріоритетних ділянках фронту”, – констатують в Інституті вивчення війни.
“Буферні зони” Кремля
У четвер, 22 травня, президент Росії Володимир Путін заявив про ухвалення рішення щодо створення “необхідної буферної зони безпеки” вздовж державного кордону.
При цьому він не озвучив конкретних деталей, але кремлівські ЗМІ припустили, що йдеться про прикордонні Брянську, Курську та Бєлгородську області, які межують із Чернігівською, Сумською та Харківською областями України.
Згодом член комітету Держдуми з питань оборони Віктор Соболєв заявив, що так звана “буферна зона” має охопити аж шість українських областей.
Оперативні зведення, події на фронті й військові рішення — у розділі «Війна».