Міністерство юстиції України роз’яснило, за яких умов заповіт може бути визнаний недійсним. У відомстві нагадали, що заповіт — це особисте розпорядження людини на випадок смерті, яке є важливою формою реалізації права власності. Водночас, як і будь-який інший правочин, він може бути скасований або визнаний недійсним.
Згідно з Цивільним кодексом, існує два типи недійсних заповітів — нікчемний та оспорюваний.
Нікчемний заповіт визнається таким автоматично, без рішення суду. Йдеться про документи, оформлені з порушеннями або складені особами, які не мали на це права. У такому разі нотаріус може відмовити у видачі свідоцтва про право на спадщину.
До нікчемних заповітів належать ті, що не містять необхідних реквізитів, складені людьми без повної цивільної дієздатності, оформлені через представників, без свідків або на тимчасово окупованій території.
Оспорюваний заповіт може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Це відбувається тоді, коли доведено, що волевиявлення заповідача не було вільним або не відповідало його справжній волі — наприклад, якщо документ підписували під тиском, обманом, погрозами або у стані, коли людина не усвідомлювала своїх дій.
Окремо у Мін’юсті нагадали, що навіть заповіт не може позбавити осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Це малолітні, неповнолітні чи непрацездатні діти спадкодавця, його непрацездатна вдова або вдівець, а також непрацездатні батьки. Такі спадкоємці отримують половину тієї частки, яку мали б за законом, незалежно від змісту заповіту.
Подати позов про визнання заповіту недійсним можуть спадкоємці за законом, за іншим заповітом, а також особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Зробити це можна лише після смерті заповідача — за місцем відкриття спадщини.