Окупований Крим дедалі сильніше втягується у війну, а удари по інфраструктурі руйнують звичне життя на півострові. У The Economist заявили, що для Росії Крим уже перестає бути символом сили й стає проблемою.
Про це пише The Economist.
Видання зазначає, що росіянам дедалі важче підтримувати ілюзію спокійного життя в Криму. Регулярні удари українських безпілотників б’ють по військовій, транспортній та енергетичній інфраструктурі півострова.
Через це виникають перебої з постачанням товарів, електрикою та пальним. У місцевих жителів зростає відчуття небезпеки та втоми від війни.
Автори матеріалу пишуть, що більша частина Криму фактично вже стала зоною бойових дій. Відносно спокійною поки залишається лише Ялта, яку частково прикриває гірський рельєф і відсутність великих військових об’єктів.
У ніч на 20 червня українські дрони пошкодили лінії електропередач, атакували нафтовий термінал у Керчі та вдарили по порому, який перевозив вантажі.
Після серії таких ударів поромне сполучення припинили. Це стало серйозним ударом по логістиці, адже Крим дедалі сильніше залежить від сухопутного маршруту через окуповані частини Донецької, Запорізької та Херсонської областей.
21 червня окупаційна влада оголосила про тимчасове припинення продажу пального на автозаправках. Такі ж обмеження запровадили і в Севастополі.
The Economist наголошує, що Крим має для Росії не лише військове, а й символічне значення після анексії 2014 року. Саме тому нинішні удари мають сильний політичний ефект.
Попри це російська влада та державні медіа майже не коментують ситуацію.
Журналісти зазначають, що серед місцевих дедалі частіше звучать сумніви щодо здатності Росії гарантувати безпеку.
Одна з мешканок Криму розповіла, що її 14-річний син після постійних обстрілів хоче залишити півострів, але родина поки не планує виїзд.
Мешканець Севастополя Микола Честяков заявив, що люди більше не бачать жодних перспектив на майбутнє. За його словами, заможні кримчани все частіше купують нерухомість в інших регіонах Росії та вивозять туди сім’ї.
Екскурсоводка з Феодосії Тетяна зізналася, що більшість місцевих хочуть лише повернення звичайного життя без великих амбіцій і війни.