Із настанням теплої погоди зростає небезпека зустрічі собак із гадюками під час прогулянок. Фахівці пояснили, як уберегти тварину від укусу та що робити у разі небезпечного контакту.
Про це пише Express.
Ветеринари закликають господарів бути особливо уважними під час прогулянок у лісах, полях та інших природних зонах. Саме в червні ризик зустріти гадюку суттєво зростає, а для собак така зустріч може мати серйозні наслідки.
Гадюки зазвичай досягають 50–60 сантиметрів завдовжки та мають характерний темний зигзаг на спині. Зазвичай вони уникають людей, проте можуть атакувати, якщо відчують загрозу або якщо на них випадково наступити.
Особливість собак полягає в тому, що вони часто не бояться змій і підходять до них занадто близько. Найчастіше плазунів можна побачити на сонячних ділянках, біля стежок, серед високої трави, папороті, вересу та в інших місцях, де вони гріються на сонці.
За даними експертів PDSA, наслідки укусу залежать від місця потрапляння отрути та швидкості її поширення організмом. Якщо отрута залишається навколо місця укусу, у тварини виникають біль і набряк. Якщо ж вона потрапляє до кровотоку, можливі серйозні ураження печінки, нирок, серця та нервової системи.
Особливо небезпечними вважаються укуси в голову та шию. У таких випадках сильний набряк може ускладнити дихання. Ветеринари попереджають, що іноді отрута гадюки призводить до тяжкого стану та навіть загибелі тварини.
Щоб уникнути ризику, власникам радять не дозволяти собакам забігати в густі зарості, ритися в купах гілок, каміння або старих колодах. Також важливо відпрацювати команди повернення до господаря, щоб швидко відкликати улюбленця в разі небезпеки.
Якщо гадюка все ж вкусила собаку, фахівці рекомендують не панікувати та максимально обмежити рух тварини. Це допомагає сповільнити поширення отрути організмом.
Не слід торкатися місця укусу, накладати джгути або пов’язки. Натомість потрібно якомога швидше зв’язатися з ветеринарною клінікою та попередити про свій приїзд.
За можливості собаку рекомендують перенести до автомобіля на руках або в інший спосіб звести її рухливість до мінімуму. Подальше лікування може включати сильнодійні знеболювальні препарати, внутрішньовенні вливання, антигістамінні засоби, а в тяжких випадках — використання протиотрути.
Ветеринари наголошують, що своєчасне звернення по допомогу значно підвищує шанси тварини на повне одужання.