Непал шукає нові способи боротьби з пластиковими відходами, які накопичуються в містах, річках і гірських районах країни. Одним із рішень стало використання переробленого пластику під час будівництва доріг.
Про це пише Antena 3.
Останніми роками в Непалі значно зросло споживання товарів в упаковці, тоді як інфраструктура для переробки відходів не встигає за темпами накопичення сміття. Найбільше проблема відчувається у великих містах, зокрема в Катманду та Покхарі.
У відповідь місцева влада та екологічні організації почали впроваджувати технологію використання пластикових відходів для виробництва дорожнього покриття.
Проєкт реалізує організація Green Road Waste Management, заснована Бімалом Бастолою та його командою. Для виробництва нового типу асфальту використовують пакування від снеків, печива та інші види пластику, які складно переробляти традиційними методами.
За даними учасників проєкту, на будівництво одного кілометра дороги потрібно приблизно дві тонни подрібненого пластику.
Технологія передбачає плавлення пластикових відходів із подальшим змішуванням їх із будівельними заповнювачами. Після цього до суміші додають бітум, отримуючи готовий матеріал для дорожнього покриття.
Розробники стверджують, що такі дороги можуть бути міцнішими та краще переносити вплив води порівняно з традиційним асфальтом.
«Я побачив потенціал у цих пластикових матеріалах, які зазвичай потрапляють на смітник, і вирішив, що їх можна використовувати як часткову альтернативу бітуму», — пояснив Бімал Бастола.
Проблема сміття в Непалі загострюється через швидку урбанізацію та нестачу сучасних потужностей для переробки відходів. За міжнародними оцінками, міста країни щодня виробляють тисячі тонн сміття, значну частину якого становить пластик.
Прихильники ініціативи вважають, що новий підхід допоможе одночасно вирішити дві проблеми — утилізацію відходів і покращення дорожньої інфраструктури. Подібні технології вже випробовували в Індії, Бангладеші та Нідерландах.
Водночас екологи закликають не поспішати з остаточними висновками. На їхню думку, необхідні додаткові дослідження щодо викидів під час виробництва такого асфальту, довговічності матеріалу та можливого утворення мікропластику.
Попри це, для багатьох мешканців країни проєкт став символом пошуку практичних рішень для боротьби із забрудненням. Якщо результати виправдають очікування, непальський досвід можуть використати й інші держави, які стикаються з подібними екологічними викликами.