Багато хто інтуїтивно каже, що сніг “пахне”. Цей аромат часто описують як свіжий, холодний і чистий. Але чи справді сніг має власний запах, чи це лише гра нашого сприйняття? Вчені вважають, що відповідь складніша й цікавіша, ніж здається спочатку.
Науці давно відомо, що люди здатні відчувати запах дощу або наближення грози. У 1960-х роках австралійські дослідники ввели термін “петрикор”. Це землистий аромат, який з’являється після дощу. Він виникає через бактерії в ґрунті, що виділяють сполуку геосмін, а волога та тепло повітря допомагає цим молекулам поширюватися.
Схожий механізм частково працює і зі снігом. За словами професора клінічної нейронауки Йохана Лундстрома з Центру хімічних відчуттів Монелла, сніжинки під час падіння “збирають” молекули з повітря. З часом сніг вбирає запахи довкілля і саме тому в місті він може пахнути інакше, ніж у горах чи в арктичній місцевості. Дослідження показують, що сніг легко поглинає аерозолі та органічні домішки, зокрема з автомобільних вихлопів.
Інший погляд на питання вказує, що ми насправді не відчуваємо запах самого снігу, а радше помічаємо його відсутність. У холоді рослини, бактерії та хімічні процеси майже завмирають, а молекулам складніше рухатися крізь морозне повітря. Як наслідок, те що ми сприймаємо, як запах снігу, може бути пов’язано зі зниженням нюхового рефлексу. Саме тому нам здається крижане зимове повітря таким свіжим, чистим і холодним.