Податок на посилки, який збираються запровадити в Україні, принесе вигоду перекупникам китайських товарів, зокрема “Розетці”, “Аврорі” та “Епіцентру”. Саме такий бізнес займається проштовхуванням відповідних законодавчих змін, адже нові правила перекриють українцям можливість вигідно купувати товари на міжнародних маркетплейсах.
Це може призвести до того, що ринок дешевих китайських товарів у країні буде монополізований кількома гравцями-перекупниками. Про це повідомив журналіст-розслідувач Євген Плінський.
Він нагадав, що офіційно влада заявляє, що “податок на посилки” покликаний захистити український бізнес. “Потрібно перепитати, що мається на увазі під терміном “український бізнес”. Мова про рітейл “купи-продай китайський товар” чи реального виробника в Україні, який виробляє продукт з доданою вартістю, має реальні виробничі потужності, а не ангари для зберігання китайських товарів?”, – ставить питання Плінський.
Журналіст зазначив, що український ритейл агресивно лобіює свої інтереси у політичних колах. Однак таким бізнесам, на думку Плінського, слід враховувати, що в сучасному світі підприємці втрачають географічну ексклюзивність доступу до покупців.
А тому боротьба за покупця має вестись не лише за допомогою обмежень, а й на суто ринкових умовах. Зокрема, клієнтів слід залучати за адекватну ціну, вважає журналіст.
Оскільки покупці вже давно освоїли покупку товарів безпосередньо з Китаю, Великої Британії, США та інших країн, постраждали саме перекупники дешевих товарів, які мріють зберегти свою монополію. Водночас посилки із закордонних маркетплейсів не загрожують реальним українським виробникам, упевнений Плінський.
“Чому український покупець, коли бачить, що один і той самий товар коштує в Україні в 3-5 разів дорожче, ніж у Китаї, має купувати його тут, у перекупа, а не там, де дешевше? З великою повагою до “Розетки”, “Аврори” та монополії “Епіцентру”, але таку модель майданчиків перепродажу здебільшого китайських товарів аж ніяк не можна поставити в один ряд із бізнесом, який щось дійсно виробляє та реально потребує захисту з боку держави”, – зазначає журналіст.
Плінський називає таку модель ведення бізнесу “купи-продай втридорога”. За його словами, представники цього бізнесу захищають свої методи ведення справ за допомогою заяв бізнес-асоціацій та лобіюють запровадження податків на посилки. “Адже їм потрібно обмежити прямий доступ українців до дешевих товарів за кордоном і продавати ті ж китайські товари дорожче в Україні”, – вважає журналіст.
Він переконаний, що з економічної точки зору “податок на посилки” просто безглуздий. Так, Плінський наводить статистику, згідно з якою з 73,5 млн посилок, що надійшли в Україну за 2024 рік, 99% припадає на відправлення ціною нижче чинного ліміту в 150 євро. Таких посилок налічується 72,9 млн. Середня вартість однієї посилки – 800 грн. А сумарна вартість (59 млрд грн) становить лише 50% загальної вартості посилок, які “приїжджають” в Україну.
На решту в 1% за кількістю (601 тис. посилок) припадає 61,6 млрд грн. Тож середня вартість кожної приблизно 102 тис. грн – це далеко за межами безподаткового ліміту.
“Виходить, що 1% посилок у грошах займає понад 50% загальної суми і складається з справді дорогих відправлень, які оподатковуються за ставкою 10% мита плюс 20% ПДВ. Тобто, свої 32% із суми в 61,6 млрд грн держава вже отримує. А це 19,8 млрд грн. планують оподаткувати і дешевий сегмент міжнародних відправлень, яких за кількістю 99%, а за вартістю менше 50%”, – підрахував Плінський.
За його словами, реальну вигоду держава може отримати не за рахунок оподаткування дешевих посилок, а за рахунок боротьби з контрабандою, сірою та чорною торгівлею. Вони завдають держбюджету набагато більше шкоди, ніж можна отримати від поборів з посилок.
Крім того, журналіст попередив, що перевірка мільйонів посилок, які в’їжджають в Україну, призведе до колапсу на митниці та в поштових службах, що загрожує повністю паралізувати їхню роботу. “По “Укрпошті” на сьогоднішній день 92% посилок мають вартість менше 10 доларів. Ви уявляєте, що на догляд кожної нам знадобиться один митник і двоє співробітників пошти, десяток аркушів паперу та години часу і перевірок. І щоби що? Щоб оподаткувати риболовні гачки за три долари і взяти ПДВ 20 грн?” – пояснив Плінський.