Інженери з Університету Лідса та University College London представили унікальну систему штучного інтелекту, яка дозволяє чотирилапому роботу самостійно адаптувати стиль ходи до різних типів поверхонь — так, як це інстинктивно роблять тварини. Замість заздалегідь прописаних сценаріїв машина самостійно обирає тип руху в реальному часі, — передає TechXplore з посиланням на дослідження в Nature Machine Intelligence.
Робот “Кларенс” навчився переходити між різними типами ходи — риссю, бігом, стрибками — менш ніж за добу, тоді як у живих істот такі навички формуються довше. Як пояснює аспірант Джозеф Хамфріс, система адаптації копіює природну поведінку собак, котів чи коней: стиль ходи змінюється відповідно до рівноваги, рельєфу й потреби в енергоефективності. На відміну від класичних алгоритмів, що потребують зовнішніх сенсорів і заздалегідь закладеної логіки, “Кларенс” вчиться сам — через глибоке навчання з підкріпленням.
Інженери симулювали сотні віртуальних середовищ, у яких робот створював поведінкову памʼять. Після віртуального навчання “Кларенса” випробували на нерівних ландшафтах: корінні, камінні, деревній трісці, мʼякому ґрунті. Він зберігав стабільність навіть під фізичним навантаженням — і без використання камер або звукових сенсорів. Вчені назвали це першим у світі автономним застосуванням біомеханічних принципів для пересування роботів.
За словами професора Чжоу з UCL, метою було створити не інструмент під конкретне завдання, а платформу з вбудованим “стратегічним інтелектом” — аналогом тваринних інстинктів, які базуються на балансі, координації й адаптації. Тепер машина самостійно вирішує, як і куди рухатись, залежно від середовища, а не заданих команд.
Команда дослідників бачить чотири основні напрями практичного застосування таких роботів. По-перше, це місії в зонах ризику — пошукові операції, де перебування людей небезпечне. По-друге, дослідження поверхні Місяця або інших космічних тіл, де немає можливості прямого керування. По-третє, аграрний сектор і моніторинг інфраструктури в складних умовах. По-четверте — біоетичні дослідження, які можна проводити без тварин, відтворюючи їхню поведінку технічно.
У перспективі команда хоче розширити здібності “Кларенса” — навчити його лазити, стрибати на великі дистанції та долати вертикальні перешкоди. Методика може застосовуватись і до інших роботів із подібною морфологією, що відкриває шлях до створення нового класу мобільних автономних машин.